Социально- развитие пореформенной россии: феодальные и капиталистические черты в обществе и пореформенной россии; крестьяне и помещики после реформы; развитие города в пореформенный период.

Ведущим процессом в экономике и социальных отношениях пореформенной России являлось развитие капитализма. Капиталистические отношения складывались уже в эпоху дореформенной, крепостной России. Однако интенсивное развитие капитализма и утверждение его, как господствующей экономической и социальной системы, происходит в пореформенное время. Буржуазные реформы 1860 - 1870 гг., и в первую очередь крестьянская 1861 г., служили важнейшим политическим фактором в данном процессе. Здесь проявилась огромная роль политического фактора, его влияние на социально- экономические, базисные процессы. Однако, в разных областях экономики развитие шло неравномерно.

Развитие капитализма в сельском хозяйстве происходило очень медленно, в борьбе с крепостническими пережитками. Наблюдался постепенный переход помещичьего хозяйства от барщинной системы к капиталистической
.РАЗВИТИЕ ГОРОДА ПОСЛЕ РЕФОРМЫ

Но были в городе и крупные предприятия: фабрики и заводы.

Почему после отмены крепостного права количество фабрик и заводов увеличилось? (К началу 1880 года в России завершился промышленный переворот. В основных сферах промышленного производства машинная техника уже вытеснила ручной труд; водяное колесо практически везде было заменено паровым двигателем).

Отмена крепостного права, создание сети железных дорог, система учреждений капиталистического кредита увеличили возможности сбыта хлеба и других продуктов сельского хозяйства, повысили товарность земледелия и животноводства. Во всех районах страны стала возрастать продажа хлеба крестьянами. Россия вышла на первое место в мире по экспорту хлеба, ее сельское хозяйство все теснее связывалось с мировым рынком.

До релігії та церкви тителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Богословські проблеми їх більше не цікавили. Вони гадали, що світотворення було чи деїстичним (Бог створив світ і потому вже не втручався в історію людства), чи атеїстичним (повне заперечення існування Бога).

Відповіддю церкви на ці нові умонастрої стало переконання, що повинна домінувати переконаність у вірі, а не формальне виконання церковних правил. Проте церква вже не могла гідно відповісти на критику тителів, бо релігійне піднесення XVII ст. вичерпалося.

З падінням авторитету церкви її багатства і привілеї стали об'єктом домагань з боку держави. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.

До релігії та церкви тителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Богословські проблеми їх більше не цікавили. Вони гадали, що світотворення було чи деїстичним (Бог створив світ і потому вже не втручався в історію людства), чи атеїстичним (повне заперечення існування Бога).

Відповіддю церкви на ці нові умонастрої стало переконання, що повинна домінувати переконаність у вірі, а не формальне виконання церковних правил. Проте церква вже не могла гідно відповісти на критику тителів, бо релігійне піднесення XVII ст. вичерпалося.

З падінням авторитету церкви її багатства і привілеї стали об'єктом домагань з боку держави. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.