Які закони були у стародавніх греків?

Греція займає особливе місце серед держав стародавнього світу. Навіть через багато тисячоліть наукові досягнення видатних людей цієї невеликої держави вражають своєю величчю, а її культурні цінності є величезним внеском у скарбницю всієї світової культури.

Отже, перенесемося на південь Балканського півострова і острова Егейського моря, де і розташовувалася стародавня Греція.

Якою була давня Еллада

У ті далекі часи, та й понині греки називають свою батьківщину Елладою. Знайомство з еллінами ми почнемо з періоду найвищого розквіту їх держави. А він припав на V-IV століття до нашої ери.

Доповідь про Стародавню Грецію.

Грецької держави, як такого тоді не існувало. Греки проживали в полісах – численних абсолютно розрізнених містах-державах. Кожне з цих міні-держав було стурбоване лише власним благополуччям. І між собою вони перебували в постійних чварах. Загальним у них був лише мову, та боги, яким поклонялися.

Жителі полісів ділилися на дві групи – громадяни і раби. Кожен громадянин мав право власності на землю. Це дозволяло йому не тільки обробляти землю, а й займатися скотарством. Заняття сільським господарством забезпечували цілком пристойний дохід для утримання сім’ї.

Головним джерелом поповнення чисельності рабів була війна. Вони були не тільки позбавлені права власності на землю та знаряддя праці, а й самі були безсловесними і абсолютно безправними знаряддями праці.

У кожному полісі діяв принцип самозабезпечення, по суті, натуральне господарство. Всі потреби громадян цілком забезпечувалися в межах рідного поліса. Це надавало його громадянам почуття впевненості та незалежності.

Незабаром до громадян, зайнятим у сільському господарстві, додалися ремісники, які освоюють використання заліза. У їхньому середовищі постійно вдосконалювалися технології обробки заліза і бронзи, виготовлення зброї та обладунків. З’явилися майстри з лиття статуй, кораблебудівники, малярі, художники.

Стародавні кораблі і галери.

Афіни – колиска демократії

Головним містом Греції, її культурним та інтелектуальним центром в той час були Афіни. Саме тут сформувалися основні демократичні принципи соціального устрою полісів. Вони полягали в наступному:

Всі корінні громадяни полісів входили в цивільний колектив. Верховна влада належала народним зборам колективу. Він був дорадчим і законодавчим органом своєї міської громади. Закони приймалися простою підняттям рук присутніх. Всі рішення, що стосуються життя, побуту і оборони міста приймалися колективно. Кожен громадянин міг висловити свою думку і міг бути обраним на будь-яку посаду, окрім воєначальника.
Виконавча влада була зосереджена в руках обраних народними зборами посадових осіб – магістратів, які входили до ради п’ятисот. Цей орган вирішував всі поточні справи і готував матеріали для розгляду на народних зборах.
Виборний суд в Афінах.

Вища судова влада (геліея) стежила за виконанням законів, розглядала поточні спірні справи. Геліея також була виборною, її основним призначенням був захист прав громадян. Інформацію по цій темі ви знайдете на сторінках нашого сайту за посиланням.
Всі перераховані органи влади були підзвітні громадянам свого поліса.
Поступово удосконалюються норми поведінки стали основою громадянського права Афін. Подібна соціальна ієрархія поширилася і на інші грецькі поліси. Афінська демократія, проіснувавши близько 250 років, поступово занепадає.

Але чому саме в стародавній Греції зародилися основні демократичні принципи, що увійшли пізніше в моделі пристрою інших держав? Цьому сприяла невелика територія міста-держави, яка давала можливість кожному повноправного громадянину брати особисту участь у народних зборах. До того ж їх число обмежувалося наявністю або відсутністю земельної ділянки, що належав громаді. Праця рабів звільняв громадян від важкої повсякденної роботи, дозволяючи їм використовувати вільний час для участі в державних справах.

Культурна спадщина давніх еллінів

 

Греки залишили світові не тільки передові принципи суспільний лад, але і подарували багату культурну спадщину.

 

наука

 

Саме грецьким філософам ми зобов’язані найважливішими відомостями про світобудову, які і понині використовуються в науці. Ось деякі імена з цієї славної плеяди:

КРЕЩЕНИЕ РУСИ
В далекие доисторические времена славяне поклонялись язы­ческим богам, но в конце первого тысячелетия на Руси распрос­траняется христианство. Старинные рукописи, в которых гово­рится о важнейших фактах истории, или древние летописи, свидетельствуют о том, что 988 год — это год крещения Руси. В Киеве на высокой горе на берегу Днепра установлен па­мятник князю Владимиру, во времена княжения которого со­стоялось крещение Руси. Владимира народ называл Святите­лем, от слова «святой», потому что с его согласия славяне приобщились к новой религии, приняли христианство. Крещение Руси было важнейшим событием в истории славян, оно имело большое прогрессивное значение для развития госу­дарства, культуры, духовной жизни народа. Русская Православ­ная церковь несла людям идеи добра, справедливости, миролю­бия, благородства и вела борьбу с насилием, жестокостью и злом. Через десять столетий, в 1988 году, русские люди и христи­ане всех стран торжественно отпраздновали тысячелетие кре­щения Руси. В Москву съехались представители всех христи­анских церквей мира, делегации различных религий и религиозных объединений, общественных организаций, по­сланцы более чем ста стран. Русская Православная церковь при­нимала высоких гостей в Троице-Сергиевой лавре под Москвой. Здесь состоялся торжественный Собор — юбилейные выступ­ления священнослужителей, посвященные тысячелетию кре­щения Руси. Об этих необыкновенных торжествах возвестил колоколь­ный звон, его волнующая мелодия не затихала над Москвой и ее окрестностями в течение двух дней — одиннадцатого и две­надцатого июня тысяча девятьсот восемьдесят восьмого года.

До середины X века на территории русских княжеств большинство населения считалось язычниками. Славяне верил в вечность и равновесии между двумя высшими началами, которые на нынешний лад больше напоминают «добро» и «зло». Язычество не позволяло объединить все княжества за счёт единой идеи. Князь Владимир, победив своих братьев в междоусобной войне, принял решение – крестить Русь, что позволило бы идейно объединить все земли. На самом деле к тому моменту многие славяне уже прониклись Христианством благодаря купцам и воинам, бывавшим на Руси. Оставалось лишь сделать официальный шаг – закрепить религию на государственном уровне. «В каком году было крещение Руси?», - это очень важный вопрос, который задают в школе, вставляют в различные исторические тесты. ответ Вы уже знаете – крещение Руси произошло в 988 году нашей эры. Незадолго до крещения Руси принял новую веру Владимир, сделал он это в 988 году в греческом городе Корсунь на полуострове Крым. После возвращения князь Владимир начал внедрять веру по всему государству: были крещены приближенные князя, воины дружины, торговцы и бояре. Стоит отметить, что Владимир выбирал между православием и католицизмом, но второе направление подразумевало власть церкви над светской жизнью, и выбор был сделан в пользу первого.