Положительные и отрицательные последствия великих реформ александра 2

Положительные результаты реформирования
-крестьянская реформа развитию рынка труда.
-земская реформа повышению уровня образования
-судеьная реформа обеспечило более эффективное судопроизводство
Отрицательные результаты реформирования:
-игнорирование интересов низших сословий
-выкуп земель для большинства крестьян были грабительскими и резкому расслоению деревенских общин
-система оплаты за обучение не давала возможности детям из низших слоев населения получать среднее и высшее образование

В середине января 27 г. до н. э. сенат присвоил Октавиану почетное звание Август (от глагола augere «увеличивать» , т. е. «возвеличенный богами» или «податель благ: тот, кто возвеличил свое государство») .
С этого времени повелитель римлян стал именоваться Император Цезарь Август.

Власть Октавиана в империи стала неоспоримой, однако законность ее оставалась под вопросом. Начиная с 31 года он стал ежегодно избираться на консульство, но при этом превышал все законные полномочия, требуя себе неограниченной верховной власти в соответствии с народной клятвой 32 года.
Теперь, после окончания войны, дальнейшее укрепление монархической власти могло оттолкнуть от него высшие и средние слои италийского населения, настроенные в республиканском духе. В 28 году Октавиан занялся отменой противозаконных актов триумвирата и вместе со своим другом, консулом Агриппой, провел перепись и жесткую чистку сената, который чересчур разросся и имел в своем составе множество нежелательных лиц. Затем, 13 января 27 года, он торжественно сложил с себя чрезвычайные полномочия и оставил за собой одно из двух ежегодных консульств.
В благодарность 16 января 27 года сенат присвоил ему почетное имя Август. Он призвал наследника Цезаря не оставлять республику, и Октавиан согласился взять на себя дело умиротворения провинций, не поддававшихся управлению. С этой целью он был назначен на десять лет правителем очень больших провинций, включая Испанию (кроме ее южной области, Бетики) , Галлию, Сирию и Египет, а также получил полномочия объявлять войны и заключать договоры.

«Рішельє Арман дю Плессі (1585-1642), кардинал з 1622 р., з 1624 р. – глава королівської ради, фактичний правитель Франції протягом 18 років. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік ХІІІ лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр».

Пріоритетом його внутрішньої політики стала боротьба з протестантською опозицією та зміцнення королівської влади, а головним зовнішньополітичним завданням – підвищення престижу Франції і боротьба з гегемонією Габсбургів у Європі, активна колоніальна політика.

Бажаючи встановити необмежену владу, Рішельє оголосив гугенотам війну, щоб позбавити їх політичних прав, які відрізняли їх від інших французів. Він оволодів їхньою головною фортецею Ла-Рошель, а потім захопив й інші фортеці гугенотів. Дворянин за походженням, він на користь держави прагнув обмежити владу й права дворян. З цією метою він знищив деякі вищі посади, які обіймали родовиті дворяни, заборонив дуелі, зруйнував декілька замків, які служили притулком для непокірних дворян, і перестав скликати Генеральні штати.

Прагнучи зміцнити королівську владу в галузі фінансів, внутрішньої та зовнішньої політики, Рішельє ініціював створення єдиного збірника французьких законів, провів ряд адміністративних реформ: запровадив у провінціях посади інтендантів (керівників), що призначалися королем, реорганізував поштову службу. Інтересам абсолютизму відповідала й економічна політика Рішельє. У 1629 – 1642 рр. у Франції було створено 22 торговельні компанії.

Сила Рішельє була в його обережності, тонкому знанні психології людей і відчутті ситуації».

Текст 2   «Першочергового значення він надавав пропаганді урядової політики. Чи не першим він зрозумів значення «ідеологічної» дії на громадську думку. З цією метою він створив у 1631 р. першу французьку газету, до якої сам добирав матеріали для публікації. З позицій державної доцільності підходив Рішельє й до освіти. Його погляди з цього приводу чітко висловлені в «Політичному заповіті»; кардинал був переконаний, що «освіченість – краща прикраса будь-якої держави», але вважав, що «не будь-кого варто навчати».

10 лютого 1635 р. була створена Французька академія. Королівським едиктом кардинал Рішельє був призначений її главою і проректором. У Рішельє був тонкий літературний смак; саме за часів його правління у французькій культурі почав утверджватися класицизм. При всій неоднозначності та суперечливості, діяльність Рішельє на ниві культури все ж таки може бути оцінена позитивно, оскільки вона сприяла розвитку освіти та зростанню талантів».

Текст 3

Висловлювання Рішельє:

«Моєю першою метою була велич короля, моєю другою метою – могутність держави».

«Дайте мені шість стрічок, написаних рукою найчеснішої людини, і я знайду в них що-небудь, за що її можна було б повісити».

«Щоб керувати державою, слід менше говорити і більше слухати».

«...головний життєвий нерв держави – це дворяни, але дворяни, які підкоряються  королю».

«У мене немає ворогів, окрім ворогів держави»

« ...дворянин має право помирати  лише за короля»  (про заборону дуелей).

«Народ – це мул, який, звикнувши до тягаря, псується від тривалого відпочинку більше, ніж від роботи», але «робота мула має відповідати його силі».

«Батіг, який є символом правосуддя, ніколи не повинен залишатися без діла».

Текст 4   Коли Петро І (перший російський імператор) відвідав Париж, він упав на коліна перед статуєю кардинала Рішельє і вигукнув: «Якби ти був живий, я віддав би тобі півцарства, лише б ти допоміг мені правити іншою половиною».

Можно лучший ответ?