Введение указов о заповедных и урочных летах свидетельствовало о

Введение указов о заповедных и урочных летах свидетельствовало о запрещении перехода крестьян от одного помещика к другому в Юрьев день и о введении пятилетнего срока сыска беглых крестьян.

Це, власне, й пишуть про нього в некрологах.  За життя, однак, багато хто ставив питання: як він міг, блискучий історик, залишатися членом Комуністичної партії Британії аж до самого її (компартії) саморозпуску 1991 року, тоді як безліч британських комуністів-інтелектуалів вийшли з неї ще після Будапешта 1956 року чи Праги 1968-го? У суспільній пам’яті Гобсбавм пов’язаний із епізодом, який стався вже після розпуску компартії: в інтерв’ю з Майклом Іґнатьєвим 1994 року Гобсбавм виправдовував свою довічну вірність комунізмові тим, що той обіцяв нормальне майбутнє – і якби йому (комунізмові) таки вдалося виконати цю обіцянку, то десятки мільйонів жертв совєтського терору були б цілком виправданими.

Ми ніколи не дізнаємося, чи Гобсбавм думав це насправді, чи відбивався від незручних питань епатажними відповідями. Його майбутнім біографам доведеться додумувати за нього. Що можна виключити одразу, то це наївність у стилі Вольтерового Панґлоса, що все на краще у цьому найкращому з можливих світів. Гобсбавм не лише писав про «коротке двадцяте століття» з його війнами і кризами, а й прожив його, «від а до я», і тому не вірив у щасливий кінець історії.

рик Гобсбавм (9 червня 1917–1 жовтня 2012)

Ислам возник в начале  vii века  в западной  аравии, в  мекке, где господствовало  язычество. каждое племя имело своих богов,  идолыкоторых находились в мекке. этот период характеризуется постепенным разрушением патриархального родоплеменного строя и возникновением классового общества[1]. вместе с  христианствоми  иудаизмом  он относится к так называемым «авраамическим религиям», ревелятивной (богооткровенной) традиции[2]. авраамические религии своими корнями восходят к древнейшим формам ближневосточного  монотеизма, в результате чего имеют общее в своей основе -мифологическое наследие и единую в принципе картину мира[3]. влияние христиан­ства и иудаизма на раннем этапе формирования исламского вероучения несколько преувеличивается. непосредственное влияние христианского и иудейского богословия может быть прослежено на рубеже vii—viii веков, когда происходил процесс формирования проблемного поля исламского богословия, и мусульманским теологам пришлось отвечать на те же вопросы, которые возникали у их христианских и иудейских предшественников[4]. начиная с ранних этапов развития ислама прослеживается осознание исходного единства авраамического монотеизма, выраженное в проповедях пророка  мухаммеда. основной идеей его проповедей было очищение истины единобожия (таухид) от искажений, внесенных иудеями, христианами и многобожниками[3]. в раннем и классическом исламе никогда не было чёткой грани, разделяющей религию и  право, в результате чего теоретически-богословским вопросам уделя­лось меньше внимания, чем политико-правовым