Напишите, , рассказ на тему: "жизнь крестьянина - середняка". если что, середняки - в россии крестьяне, занимавшие среднее положение между бедняками и состоятельным крестьянством.

Рассказ о жизни крестьян в России в 19 веке  В 19 веке крестьяне были самой многочисленной частью населения России. Поскольку Россия - страна большая, и условия жизни крестьян в ней очень варьировались в зависимости от климата, типа местности, состава почв (что определяло урожайность), размера деревни/села, близости дорог, расстояния до других сел и городов и так далее. Кроме того, крестьяне могли быть и относительно богатыми, которые нанимали батраков, и бедняками, которым едва удавалось не умереть с голоду, несмотря на тяжелый труд.   Крестьяне много работали.  С весны до осени вся семья работала в поле и на огороде, чтобы успеть вырастить и собрать урожай. Летом, особенно в страду (сбор урожая) вставали затемно и выходили в поле. Круглый год ухаживали за скотом, иногда животные пережидали сильные морозы в доме. Зимой крестьяне тоже не бездельничали: мужчины чинили инвентарь, изготовляли предметы домашнего обихода (плели лапти, вырезали ложки и т. д), женщины пряли, ткали, шили, вышивали. Вплоть до 0-го века многое в крестьянских хозяйствах было сделано своими руками. "Фабричное" стоило денег, поэтому ценилось.    Благосостояние крестьянской семьи сильно зависело от того, сколько десятин земли было у семьи (десятина - старинная русская мера земли, около гектара). Малоземельные и безземельные крестьяне жили бедно. Крестьянские семьи были как правило многодетными. Дети с малых лет не просто родителям - они работали вместе с ними. Иначе было не прожить. Крестьяне были религиозны: повсеместно было принято ходить в церковь по воскресеньям, а в каждом доме в "красном углу" была икона. Каждый гость, входящий в дом, сначала снимал шапку и крестился на эту икону.   В 19 веке во многих местностях уже были земские больницы, а также земские и церковноприходские школы. К сожалению, они были не везде, поэтому не всякий заболевший мог попасть к врачу или фельдшеру, а множество детей так и оставались неграмотными.    Из развлечений у крестьян были праздники (Рождество, Масленица, Пасха, Троица и т.д.), поездки на ярмарки, у молодежи - гулянья и посиделки.  

ответ:

начале iv тысячелетия на юге междуречья расселились шумеры – народ неясного происхождения, чей язык не имеет родства ни с одним из ныне существующих. субареи были оттеснены на север и восток. шумеры распространили новую археологическую культуру урук и основали множество городов. как главный религиозный центр среди них выдвинулся ниппур со своим храмом бога воздуха энлиля. по ряду признаков, в iv тысячелетии до р. х. шумерские города составляли тесно сплочённую «конфедерацию». шумеры быстро завязали обширную торговлю с соседними странами.

объяснение:

1. До вікінгів відносяться не тільки скандинави, але і деякі племена балтійських слов’ян.

2. «Слов’янськими вікінгами» іноді називають ушкуйників – річкових піратів, які, втім, не тільки чинили розбій на Русі, а й торгували при нагоді.

3. Всупереч розхожій думці, найпоширенішою зброєю у вікінгів були не сокири і мечі, а короткі (близько півтора метрів) списи з важкими і гостро заточеними наконечниками, якими можна було як колоти, так і рубати.

4. Джерелом божевільної відваги вікінгів в бою служила їх релігія – вони вірили, що потраплять у Вальхаллу, свій рай, тільки проживши гідне життя. Смерть в бою забезпечувала вікінгові місце у Вальхаллі.

5. Особливо озвірілих вікінгів називали Берсерк. Перед боєм шамани зазвичай поїли їх відваром з мухоморів, щоб Берсерк не відчував болю від ран.

6. Перед боєм вікінги зазвичай розпалювали себе, вганяючи в лють і входячи в стан бойового безумства, зазвичай завдаючи собі для цього біль. Так, часто воїни перед атакою гризли края своїх щитів, щоб від цього болю роз’яритися.

7. Серед вікінгів був широко поширений звичай кровної помсти, нерідко приводив до загибелі цілих родів.

8. Вікінги ніколи не мали власних монет, використовуючи гроші самих різних країн.

9. Вікінги ніколи не носили рогатих шоломів, які їм нерідко приписують.

10. Незважаючи на те, що вікінгам приписується іб життя розбійників, майже всі вони були в першу чергу фермерами, і тільки потім вже – воїнами. На грабіжницькі набіги їх штовхали перенаселеність і убогість скандинавських земель тих років.

11. У вільний від набігів час різні племена вікінгів охоче воювали між собою.

12. Судячи з археологічних знахідок, середня тривалість життя вікінгів не перевищувала сорока років.

13. У всіх вікінгів були погані зуби, так як грубе зерно, що містилося в їх хлібі, сприяло швидкому зносу зубів.

14. Найпочеснішою і дорогою зброєю у вікінгів вважався меч. Хороший меч коштував нечувано дорого, і часто був він тільки у ярла (вождя). Прості воїни задовольнялися сокирами і списами.

15. Вікінги рідко билися в строю, вважаючи за краще одиночний бій

Объяснение: