Що змушувало схилятися до унії з польщею велике князівство литовське?

Ідея об'єднання Великого князівства Литовського з Польщею втілювалася в життя доволі довго: від 1385 p., коли між двома державами було укладено Кревську унію. Відтоді різноманітні угоди-унії обговорювалися й підписувалися вісім разів, позаяк кожна з держав мала вагомі причини для об'єднання. Велике князівство Литовське прагнуло здобути союзника в боротьбі з Московією. Виснажливі війни (особливо Лівонська війна 1558—1583 pp.) коштувала Литві значних територій, величезних людських жертв і загрожувала цілковитим поглиненням з боку Московії. Українську, білоруську та литовську шляхту, крім того, приваблювала польська модель державності з притаманними їй політичними правами і становими привілеями для шляхти. Українці схилялися до об'єднання з Польщею й через необхідність пошуку надійного захисту своєї землі, оскільки протидія можновладців Великого князівства Литовського спустошливим набігам татарських і ногайських орд була неефективною. Прагнули об'єднання і в Польщі: польська шляхта сподівалася в такий б розширити свої володіння, адже в самій Польщі вільних земель уже майже не було.
Чергова унія обговорювалася на Люблінському сеймі 1569 р. Півроку польські та литовські посли не могли дійти згоди. Представники Польщі пропонували унію, за якою Велике князівство Литовське зливалося з Польським королівством в одну державу, своїми в Литовському князівстві мали лишатися тільки адміністрація та судочинство. Це змушувало литовських послів чинити опір: вони прагнули якомога повніше зберегти державну окремішність свого князівства. Врешті 1 липня 1569 р. сейм виніс ухвалу про унію двох держав: Великого князівства Литовського й Польщі.
Нову державу — Річ Посполиту, утворену внаслідок унії, мав очолювати виборний король, спільний сейм і сенат. Угоди з іншими державами належало укладати від імені Речі Посполитої. Литовська й польська шляхта отримувала право на володіння маєтками на всій території Речі Посполитої. Ліквідовувалися митні кордони, запроваджувалась єдина грошова одиниця.

По Манифесту о вольности дворянства  все дворяне:

1) освобождались от обязательной гражданской и военной службы;

2) состоявшие на гос. службе могли выходить в отставку. Эта важнейшая привилегия сохранялась за дворянами более 100 лет.

3) дворяне могли беспрепятственно выезжать за границу, но по требованию правительства возвращаться в Россию.

4) Во время войн дворяне должны были служить в армии.

5) Право рус. дворян воспитывать своих детей в "училищах и дома" превратилось в их единств. сословную обязанность.

 1. Обязательная служба для дворян не стала обязательной. 2. Дворяне  имели право быть отставленными от должности по собственной воле. 3 Дворянам разрешалось свободно путешествовать за рубежом.
-
 НО  : если начиналась война, дворян могли вернуть на службу вне зависимости от того, где они находятся.Не возвращаются - конфискуют имения. Те, кто , не имел  обер-офицерский чин, не могли выходить  в отставку , срок службы должен быть двенадцать лет( иначе - отбирают имение).
Этот манифест был принят при Петре Третьем в России.