Реферат на тему "ашекеулы (ашекеев) бекболат

7—8 июля 1916 года в местечке Ушконыр(в 40 км к западу от Алматы) Бекболат организовал сбор повстанцев Жайилмиша и прилегающих к нему районов, не желавших подчиняться указу царя от 25 июня 1916 (о мобилизации на тыловые работы мужского населения от 19 до 43 лет). Несмотря на свой 70-летний возраст, Ашекеев возглавил национально-освободительное восстание в Семиречье, поскольку имел большой авторитет среди местного населения. На одном собрании он призвал молодых мужчин не ехать на тыловые работы, из горных аулов не спускаться к подножиям. Выступление Б. Ашекеева было горячо поддержано собравшимися и принято решение разгромить телеграф, уничтожить списки призывников, если администрация станет применять силовые методы.

В Каскелене был создан специальный комитет и разработан план по разгрому восставших и аресту руководителей. После подавления мятежа решением суда Верненского военного гарнизона 7 сентября 1916 приговорён к смертной казни через повешение. Вместе с Ашекеевым были казнены Бекбатыров, Бузембаев, Аманжолов, Сатыканов, Абишев, Аманбаев

Питання про татарську навалу й долю української людності на території якої татари простягли своє "іго", належить до одного з найбільш спірних в історії України. Довгий час в російській, польській і навіть в українській історіографії панувала версія про повне запустіння України після татарської навали. Нібито всі міста були зруйновані, села попалені, а населення втекло - переважно на Суздальщину. Таким чином встановлювана "приємність" - наступність Суздальщини, а за нею Московщини від України, мовляв, не лише князівська династія, а навіть людність прийшла з України.

Золота доба римської літератури або її класичний період — етап у розвитку латиномовної літератури, котрий розпочався зі смерті Луція Корнелія Сулли або з початком літературної діяльності Цицерона у 78 році до н. е. і закінчився умовно смертю Октавіана Августа у 18 році н. е.

Вважається епохою максимального розвитку літератури Римської держави, періодом, коли були утворені літературні течії неотериків, а то й узагалі — найвищим розвитком лірики; саме тоді виділилися такі імена, як Горацій, Катул, Катон, Салюстій тощо. Багатство тематики було переосмислене із грецької поезії, що вже занепадала, у той час як римська неотерика набирала дедалі більшого розголосу.