Характеристика наполеона 1 бонапарта по памятке: 1. когда и в какой стране жил и действовал деятель, к какой общественной группе он принадлежал по своему происхождению? каковы были его цели, планы, какими средствами он стремился реализовать их? 2. опишите внешность и характер деятеля. какие личные качества ему идти к цели, а какие мешали? что вы цените в его характере, что не одобряете? 3. перечислите основные результаты его деятельности (какие цели удалось претворить в жизнь 4. установите, в интересах каких общественных сил действовал герой вашего описания. 5. оцените деятельность человека (кому была полезна, выгодна ли прогрессу общества) выскажите своё отношение к нему.

1.Наполеон 1 Бонапарт - француз со средиземноморского острова Корсика.Родом из не слишком богатой семьи,он терпел насмешки в кадетской школе.Тем не менее,из-за постоянных стычек с учителями он стал неформальным лидером среди учеников.Наполеон много читал,интересовался античностью,был целеустремленным мечтателем.Его детская мечта была посвятить свою жизнь военному делу,а именно артиллерии.Он прилагал много усилий,и приуспел в математике,что ему в дальнейшем.

2.Наполеон был не слишком высок (1м 51см),некрасив,с явно выраженной ассиметрией лица,короткими ногами и руками.По характеру Бонапарт был нетерпелив,вспыльчив и активен.

3.Бонапарт закончил военную академию и пошел в артиллерийский полк "Де ла Фер".В разгар Великой Буржуазной Революции он сумел взять ситуацию под свой контроль,стабилизировать внутриполитическую ситуацию в стране и положить конец кровопролитному действу.Буонопарте стал императором

4.Наполеон не принадлежал ни к жирондистам,ни к якобинцам.Он преследовал свои личные цели

5.Наполеон - величайший политический деятель своего времени.Время его правления отмечается как отдельная эпоха.При Наполеоне Франция достигла пика своего расцвета,доколе невиданного.Он был очень разносторонний,делал много неоднозначных вещей,таких как убийства миллионов людей ради установления мировой диктатуры.И тем не менее,его наследие для Франции и всей Европы огромно.Наполеон Бонапарт - политический гений

Ставши великим князем, Володимир заходився послідовно приєднувати до Києва нові території. Вони втрачали племінні назви, натомість їх поступово починали називати землями за головним містом: Київська земля, Чернігівська земля, Переяславська земля, Новгородська земля тощо.

Протягом володарювання Володимир підкорив Києву велетенські території, встановивши кордони своєї держави вздовж Дністра, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни на заході, межиріччя Оки та Волги — на сході, Чудського, Ладозького та Онезького озер і фінської затоки — на півночі, Причорномор'я та Приазов'я — на півдні. З огляду на територіальний поділ і скасування місцевої племінної влади це вже була не намріяна, а цілком реальна імперія — найбільша держава тогочасної Європи.

Значення впровадження християнства як державної релігії
У другій половині X ст. великий князь Володимир провів у Київській державі ряд реформ. Однією з найважливіших була релігійна реформа. Сталася найбільша подія в історії держави — Русь прийняла християнство.
Але язичництво панувало серед більшості населення Київської держави.
Незважаючи на спільність релігійних уявлень всіх східних слов’ян у окремих племен були свої особливості. Об’єднання під владою Києва вимагало заміни різних племінних вірувань єдиною загальнодержавною вірою.
Прийшовши до влади, Володимир спробував зміцнити язичницьку віру. Було створено пантеон головних богів. У Києві були встановлені ідоли Перуна, Даждьбога, Стрнбога, Хорса, Мокоші.
Однак укріпити язичництво не вдалося через те, що слов’янські язичницькі уявлення не були схожі на грецькі. Верховний бог не сприймався як цар богів (як у греків — Зевс): дружинник шанував Перуна, коваль -Сварога, купець — Велеса та ін.
Примусити вірити по-новому в старих богів було важко, а в колишньому вигляді язичество не влаштовувало князівську владу, яка прагнула укріпити свій авторитет.
Язичество негативно впливало на розвиток суспільно-політичних відносин, гальмуючи культурний розвиток та не відповідаючи новому феодальному виробництва.
Цим і пояснюється відмова Володимира від язичества та звернення до принципово нової релігії — єдинобожжя. Київську Русь називали в Європі дрімучою, язичницькою. Отже, для підняття міжнародного авторитету Русі була потрібна нова релігія.
«Повість времінних літ» розказує, що у 986 р. у Києві з’явилися представники трьох релігій — ісламу, іудаїзму та християнства, пропонуючи Володимиру прийняти їхню віру. Володимир вибрав християнство.
Рішенням Володимира перейти у християнську віру літопис пов’язує з його одруженням з візантійською принцесою Ганною. У 988 р. Володимир осадив Корсунь (Херсонес) та зажадав від імператорів Василя та Костянтнна віддати йому в дружини їхню сестру Ганну. Становище для імператорів було безвихідним, і вони погодилися — за умови, що Володимир прийме християнство. Так Володимир був хрещений в Корсуні.
Повернувшись до Києва, Володимир наказав знищити язичницьких ідолів. Статую Перуна прив’язали до кінського хвоста, стягли з гори та кинули в ріку.
Потім Володимир розпочав обернення киян до християнства. Священники, які прийшли із Царграда та Корсуня, хрестили жителів Києва в притоці Дніпра — річці Почайні. Сама дата хрещення киян залишається суперечливою. Аяе традиційно прийняття християнства Руссю датується 988 р — роком хрещення самого Володимира.
Значення переходу до християнства було величезне, бо охопило усі сфери життя — від повсякденного харчового раціону та засобів землероб став до міжнародного становища країни.
Вимагаючи багатоденних постів, християнство примушувало їсти більше овочів і, таким чином, вдосконалювати городництво. Багато овочів стали відомі на Русі завдяки візантійцям, і не випадково кращими городниками були ченці.
Кам’яна архітектура, іконопис, фресковий живопис виникли на Русі завдяки християнству. Посередництво Візантії залучило Русь до традицій античного світу.
Православні місіонери, болгари за походженням Кирило та Мефодій створили слов’янську абетку кирилицю та переклали слов’янською мовою богослужбові книжки. Русь отримала слов’янську писемність, що сприяло поширенню освіти. У XII ст почали з’являтися перші рукописи книги, переважно церковного змісту. Книги створювалися та переписувалися в монастирях, які перетворилися на культурні та наукові центри.
Прийняття християнства зміцнило міжнародне становище Київської Русі. Учорашня «варварська» держава на рівних увійшла до сім’ї європейських християнських народів. Свідченням цього були численні династичні шлюби, укладені київськими князями в XI ст. з королівськими династіями Західної Європи.
Зміцнивши міжнародне становище держави, Володимир розпочав внутрішні реформи