Назовите, , героиню франции, которая страну во время столетней войны?

Жанна д'Арк
Надеюсь в 0:24 ночи

Здравствуйте!

Главной героиней Столетней войны можно назвать одну из предводительниц французской армии- Жанну Д'арк.
Благодаря её вкладу в Франции была причислена к Лику Святых католической церкви.

Из-за чего и как происходила борьба пап с императорами в XI—XIII веках?Какую роль сыграли крупные итальянские города в эпоху Крестовых походов? 1.Почему Германия не объединилась в единое государство. Как и повсюду, в Германии с XI века начался подъём хозяйства. Росли города, самые крупные из них «притягивали» к себе деревни и городки целой округи. Но крупные города здесь больше торговали с другими странами, чем между собой. Поэтому немецкие горожане не так сильно стремились к созданию единого государства, как горожане в Англии или во Франции.Мелкие и средние дворяне, которые в других странах поддерживали короля, в Германии были слишком слабы, чтобы стать опорой центральной власти.Вместо единого централизованного государства в Германии возникло множество небольших централизованных государств во главе с независимыми от короля князьями и своими столицами. 2.На арену выходят Лев и Медведь. Государи некоторых малых королевств, стремясь расширить свои владения, решились на завоевания в славянских землях. Первую попытку подчинить полабских и славян германские короли сделали ещё в X веке. Но славяне восстали и, изгнав рыцарское войско за Эльбу (Лабу), вернули свободу на полтора столетия. Лишь в XII веке началось новое наступление на славян. Теперь походами руководили не короли, а отдельные князья, желавшие расширить свои владения. Эти завоевания усиливали власть князей.Герцог Саксонии и Баварии Генрих Лев из рода Вельфов после долгой войны присоединил земли славян у Балтийского побережья и основал город Любек.

Відповідь:

Свяще́нна Ри́мська імпе́рія (лат. Sacrum Romanum Imperium Nationis Germanicae) — у 962—1806 роках держава у Західній і Центральній Європі. Спочатку складалася з трьох королівств: Східного Франкського (Німеччини), Італії і Бургундії, згодом поступово перетворилася на конгломерат державних утворень із різним ступенем суверенітету до влади імператора. У період найбільшого розширення до складу імперії входили території таких сучасних держав: Німеччини, Австрії, Ліхтенштейну, Швейцарії, Люксембургу, Нідерландів, Бельгії, Монако, Сан-Марино, Ватикану, Чехії, Словенії, північної та середньої Італії, частини західної Польщі та частини східної Франції.

Імперію, визнавану за пряме продовження античної Римської імперії та франкської імперії Карла Великого, заснував східнофранкський король Оттон I, другий правитель із Саксонської династії. Процеси становлення єдиної держави в імперії за всю історію її існування так і не були завершені, і вона залишалася децентралізованим утворенням зі складною феодальною ієрархічною структурою, що об'єднувала декілька сотень територіально-державних утворень. На чолі імперії стояв імператор. Імператорський титул не успадковувався, а надавався за підсумками обрання колегією курфюрстів. Влада імператора ніколи не була абсолютною і обмежувалася аристократією Німеччини, а з кінця XV століття — рейхстагом, який репрезентував інтереси основних класів суспільства. Датою заснування імперії вважають 962 рік — рік коронації Оттона I у Римі.

У ранній період свого існування імперія мала характер феодально-теократичної держави, а імператори претендували на найвищу владу в західному християнському світі. Посилення папського престолу і багатовікова боротьба за володіння Італією при одночасному зростанні могутності територіальних князів у Німеччині значно послабили центральну владу в імперії. В період пізнього середньовіччя запанували тенденції дезінтеграції, які погрожували перетворити Священну Римську імперію на конгломерат напівнезалежних утворень. Однак проведена наприкінці XV — початку XVI століття «імперська реформа» дозволила посилити єдність держави і сформувати новий баланс влади між імператором і суспільством, що дозволило імперії відносно успішно конкурувати з національними державами Західної Європи. Криза Реформації і Тридцятилітньої війни була подолана ціною подальшого обмеження влади імператора і перетворенням загальносуспільного рейхстагу на головний елемент імперської конструкції. Імперія нового часу забезпечувала співіснування декількох конфесій в рамках єдиної держави і збереження самостійності її суб'єктів, а також захист традиційних прав і привілеїв суспільства, проте втратила спроможність до експансії, посилення центральної влади і ведення наступальних війн. Розвиток великих німецьких князівств на шляху внутрішньої консолідації та становлення власної державності входив у протиріччя з імперською структурою, що в XVIII столітті призвело до паралічу центральних інститутів і розпаду імперської системи. Священна Римська імперія проіснувала до 1806 року і була ліквідована в ході наполеонівських війн, коли був сформований Рейнський союз, а останній імператор Франц II відмовився від престолу.

Пояснення:

Надіюся все)