Сочинение на тему один день из жизни человека раннего нового времени

В государстве настали столь мрачные дни, что никто не мог чувствовать себя в безопасности, если только он не злодей… бедных грабят, вдовы тоскуют, сирот обижают, и многие из них, рожденные в приличных семьях и получившие хорошее образование, бегут к нашим врагам, поскольку не могут терпеть публичных гонений. Они ищут среди варваров достоинства римлян, ибо не в состоянии сносить варварскую низость среди римлян… Поэтому они переселяются к готам, или к багаудам, или в какое другое племя варваров, которые правят повсеместно и не сожалеют о своем исходе. Они предпочитают жить свободными людьми под личиной раба, нежели быть в рабстве под видом свободного человека. Поэтому от звания римского гражданина, некогда не только высоко ценившегося, но и дорого продававшегося, ныне отрекаются и бегут, и оно воспринимается не только как низкое, но даже заслуживающее презрения[123].

Непринятие Рима было основой развития нового западного европейского мира, но он основывался, до некоторой степени, на воспоминаниях о том, что Рим так усердно пытался занять место мира кельтских «варваров». Сейчас историки считают неправильным, что были периоды, когда для них слово «римский» означало «нормальный», и что потеря империей галлов была выигрышем для галлов, потому что они смогли вернуться к своему нормальному состоянию[124].

Объяснение:

Вперше римляни зрозуміли небезпечність варварів у II ст. до н.е., Особливо загрозливим було те, що воїни переселялися на територію імперії з дружинами, дітьми, нехитрим скарбом. Тоді Риму вдалося завдяки умілості полководців та реформованій армії зупинити просування варварів в глиб країни.

На початку нової ери найчисленнішими сусідами Риму були германці – франки, ґоти – західні (вестґоти) і східні (остґоти), сакси, англи, ланґобарди та вандали. Ці племена ще не знали держави. Органами управління у них були рада старійшин, вождь та народні збори. Рада старійшин розподіляла землю, вирішувала суперечності між членами племені тощо. Плем'я захищали збройні загони на чолі з вождем. Влада військового вождя трималася на авторитеті та силі. Він розподіляв землі і здобич. Вождь був рівний з іншими членами племені.Для набігів на прикордонні території Римської імперії варварські племена утворювали потужні союзи. Ослабла імперія змушена була укладати з варварами мирні угоди, надавати їм землі для поселення, набирати з них легіони. І навіть деякі римські полководці в цей час мали варварське походження.