Семилетняя война(1756-1763) сражение, названия, дата, результат, итог(3-4поимера) 8 класс заранее дом 30б

Семирі́чна війна́ (1756–1763) — великий військовий конфлікт XVIII століття, один з наймасштабніших конфліктів Нового часу. У шведській історіографії війна відома як «Померанська війна» (швед. Pommerska kriget), у Німеччині — як «Третя Сілезька війна» (нім. Dritter Schlesischer Krieg), в Канаді — як «Завойовницька війна» (англ. The War of the Conquest) і в Індії — як «Третя Карнатська війна» (англ. The Third Carnatic War). У Північній Америці — відома під назвою Франко-індіанська війна.

НАСЛІДКИ : Ця війна закінчилась у Європі збереженням статус-кво, хоча Російська імперія зуміла потіснити пруссаків і навіть захопила Східну Пруссію. Одразу після смерті імператриці Єлизавети, Петро ІІІ уклав сепаратний мир зі своїм кумиром і повернув йому всі завойовані російською зброєю землі. Карл Лотаринзький виявився жахливим полководцем, імперія Габсбургів показала свою неспроможність воювати проти Королівства Пруссія. Натомість у колоніальному світі відбувся кардинальний переділ: французи втратили майже всі свої колонії, більшість яких здобуло Королівство Великої Британії.

В 18 веке вспыхнул серьезный военный конфликт, названный Семилетней войной. В нее оказались вовлечены самые крупные европейские государства, в том числе и Россия. О причинах и последствиях проведения этой войны можно узнать из нашей статьи.

Военный конфликт, перешедший в Семилетнюю войну 1756 1763 годов, не был неожиданностью. Он назревал давно. С одной стороны его усиливали постоянные столкновения интересов Англии и Франции, а с другой – Австрия, не желающая смириться с победой Пруссии в Силезских войнах. Но противостояния могли не стать такими масштабными, если бы в Европе не сложилось два новых политических союза – англо-прусский и франко-австрийский. Англия опасалась, что Пруссия захватит Ганновер, принадлежащий английскому королю, поэтому решилась на соглашение. Второй же союз был результатом заключения первого. Другие страны приняли участие в войне под влиянием названых государств, преследуя также собственные цели.

О начале военных действий против Франции первой официально объявила Англия в мае 1756. В августе этого же года Пруссия без предупреждения напала на Саксонию, связанную союзом с Австрией и принадлежащую Польше. Сражения развернулись стремительно. К Франции присоединилась Испания, а Австрия склонила на свою сторону не только саму Францию, но и Россию, Польшу, Швецию. Таким образом, Франция воевала сразу на двух фронтах. Битвы активно проходили и на суше, и на воде. Ход событий отражен в хронологической таблице по истории Семилетней войны.

1)переходом первенствующей роли от киева к владимирскому княжеству осуществляется переход родовых отношений между князьями в государственные. основой нового порядка стало вотчинное начало, единоличная собственность князей на вновь освоенные территории и возведенные города. политически это вело к единовластию ("единодержавию"). именно правители северо-восточной руси, утвердили единовластие и наследование по прямой линии. в этом проявились начатки государственных отношений, которым предстояло вытеснить родовой быт. носителями государственного начала становились самодержцы, а родового - бояре и княжата.5)форма правления - ограниченная монархия. в начале века во главе государства - великий князь, со второй трети века - царь. власть царя ограничивал земский собор (с середины века) и боярская дума. существенную власть и моральный авторитет имел митрополит (глава церковной власти) . заканчивалась эпоха удельных княжеств. политический режим - авторитаризм.  6)xv продолжалось развитие феодального землевладения. будучи верховным собственником земли, князь часть земель жаловал служилым людям "в вотчину". вотчины являлись формой обеспечения службы. это была наследственная, но все же условная собственность. земельной собственности, не связанной со службой, в государстве не существовало. в конце xv в. , после выселения новгородских бояр, на их месте были "испомещены" московские служилые люди. их владения стали именоваться поместьями. так наряду с вотчинным возникло поместное землевладение.

Каста асоціюється передусім з культурами індійського субконтиненту. сам термін "каста" — не індійського походження, він запозичений з португальської мови і означає "раса" або "чиста порода". самі індійці не мають єдиного терміна, який би описував кастову систему назагал, а цілу низку слів, що стосуються різних її аспектів, два головні з яких — це "варна" і "джаті". варка складається з чотирьох категорій, кожна з котрих має різний ступінь соціального пошанування. нижче цих чотирьох груп розміщуються "недоторканні", що перебувають у найневигіднішому становищі. джаті — це групи, які визначаються локально, і кожна з них має власний поділ на касти. стани були складовою європейського феодалізму, проте існували й у багатьох інших традиційних цивілізаціях. феодальні стани складалися з різних страт (верств) і мали різні обов'язки та права стосовно один одного, деякі з них обумовлювалися законом. у європі найвищий стан складався з аристократії та дворянства. духівництво утворювало другий стан, нижчий за своїм статусом, але наділений багатьма певними привілеями. до так званого "третього стану" належав простолюд — кріпаки, вільні селяни, купці та ремісники. на відміну від каст, між станами до певної міри дозволялися змішані шлюби та індивідуальна мобільність. наприклад, простолюдинам могли дарувати дворянство у винагороду за великі заслуги перед монархом; купці іноді могли купити собі титул. залишки цієї системи збереглись у британії, де досі визнаються спадкові титули, а відомих бізнесменів, високих урядовців та інших можуть прийняти в дворянство або зробити перами на подяку за їхні послуги.