Причини виникнення запорозької січі утворення запорозької січі

Козацтво виникло на південноукраїнських землях - на території від середнього Подніпров'я і майже до Дністра (південні окраїни Київщини, Брацлавщини, Поділля). Ці землі називалися Диким Полем: після нашестя монголо-татар, а потім, унаслідок частих нападів Кримського ханства, землі обезлюділи і залишалися незаселеними. Центром козацтва стало Запорожжя - степи за порогами Дніпра.

Причини виникнення

- Наявність в українському суспільстві окремих в вільних людей, що займали проміжне становище між незаможною шляхтою та селянством.

Посилення соціального та релігійного гноблення, закріпачення селянства. Селяни та міщани тікали від феодальних повинностей та державних податків.

Постійна військова небезпека з боку Кримського ханства та кочових татарських орд.

В окремих випадках - організаторська роль місцевих, прикордонних землевласників і урядовців.

Козацтво поповнювалося вихідцями із різних верств населення: селян, міщан, шляхти.

Козаки користувалися господарськими угіддями, займалися промислами, брали участь у самоуправлінні. Для оборони від турецько-татарської агресії козаки об'єднувалися у військові загони. Вони і самі завдавали ударів татарам та туркам: спускаючись по Дніпру на своїх великих човнах - "чайках", вони нападали на татарські гарнізони, турецькі галери, фортеці.

Главным и общим направлением всех преобразований в этой сфере в 90-е годы ХХ – начале ХХI в. является формирование рыночной экономики со всеми вытекающими социальными последствиями. (В постсоциалистических преобразованиях экономической жизни России можно выделить три основных этапа: а) форсированные темпы) радикальных реформ с тяжелейшими социальными результатами (1992–1993 г.); б) эволюционное развитие рыночных институтов и попытки смягчения социальных противоречий (1994–1999 г.); в) начало экономической стабилизации и системных социальных реформ (2000–2002 г.). Пришедшие в 1991г. к власти в России «демократы» не имели сколько-нибудь обоснованной программы.

Одним из главных следствий августовских событий стало перемещение государственно-политической власти, сосредоточивавшейся прежде в союзном центре, в республики и, в первую очередь, в Россию. Российский президент, правительство, Верховный Совет в течение нескольких дней обрели власть, которой они добивались почти полтора года. Встала проблема претворения в жизнь радикальных реформ. При наличии у радикалов общей идеологии реформ, у них не было четкой и обоснованной программы конкретных экономических и политических преобразований. План экономических реформ был обнародован только в конце октября 1991 г. С его изложением выступил на Съезде народных депутатов России сам президент Б.Н. Ельцин. План включал несколько конкретных направлений экономической политики России, которые и составляли суть реформы.
Первая крупная мера — разовое введение свободных цен с января 1992 г. — должна была определить рыночную стоимость товаров и ликвидировать товарный дефицит. Вторая — либерализация торговли — должна была ускорить товарооборот, создать инфраструктуру по сбыту отечественной и импортной продукции. Третья — широкая приватизация жилья, госпредприятий — должна была превратить массы населения в собственников.