14 соединение армий под смоленском, тарутинский марш-маневр, сражение под малоярославцем относятся к 1) северной войне 1700—1721 гг. 2) отечественной войне 1812 г.

2. Отечественной войне 1812 г.

Китайская иероглифическая письменность - исключительное явление среди современных письменностей. Это - единственная иероглифическая письменность мира, которая была изобретена за полтора тысячелетия до н. э. и продолжает существовать в наши дни. Иероглифические письменности, которые были изобретены практически во всех очагах древних цивилизаций - на Ближнем Востоке, в Южной Азии, Китае, Центральной Америке, исчезли, оставив после себя немногие памятники. И только китайская иероглифическая письменность на протяжении всей своей истории смогла при к меняющимся условиям развития китайской цивилизации и оставаться сложным, но приемлемым для Китая средством письма.         

Знак китайского письма представляет собой сложную графическую фигуру. Его китайское название – цзы - "письменный знак" в европейских языках он называется character - "знак", по-русски он по аналогии со знаками других иероглифических письменностей называется иероглиф. Соответственно по-русски китайская письменность традиционно носит название иероглифической. Необычность китайского письма всегда вызывала любопытство как ученых специалистов, так и многочисленных любителей. О ней существует большая литература, однако научное изучение ее истории началось с конца века после открытия древнейших памятников китайского письма. Иероглифическое письмо отличается от алфавитного не только формой или степенью сложности отдельных знаков. Отличия проявляются во всех свойствах знаков этих двух видов письменности.   

Объяснение:

У цьому списку подано всі території світу, які будь-коли перебували у колоніальній чи іншій формі залежності від Англії, Великої Британії чи особистій залежності від англійського (британського) монарха. Історично ці території відносились до Британської імперії.

З 1876 до 1947 року монарх Великої Британії також мав титул імператора (імператриці) Індії. Нині королева Єлизавета II є монархом 16 держав.

Організація управління колоніями змінювалась у часі й але станом на 1920-ті роки (часи найбільшого розширення) її можна класифікувати за такими категоріями:

власне Сполучене Королівство — союз Англії, Уельсу, Шотландії та Ірландії (з 1922 — тільки Північної Ірландії);

коронні землі (острів Мен, Джерсі та Гернсі);

поселенські колонії. Корона проголошувала свій абсолютний суверенітет над ними, хоч вони й не були частиною Сполученого Королівства. На них поширювалось британське загальне право, й закони, які приймав Британський парламент. Королівська влада втілювалась в губернаторі, якого призначав британський уряд;

власницькі колонії, які існували в Америці у XVI—XVII століттях. Корона дарувала їх в управління окремим аристократам;

колонії, якими керували компанії. В першу чергу — Британською Ост-Індською компанією. Також існували кілька дрібніших схожих компаній в Африці;

протекторати. Формально розглядались як іноземні держави на чолі з іноземним правителем. Однак, протекторат відмовлявся від самостійних контактів з іноземними державами, також мало місце значне втручання британської влади до його внутрішніх справ;

домініони. З'явились на початку XX століття як колишні поселенські колонії чи федерації таких колоній;

підмандатні території. З'явились після Першої світової війни й були колишніми німецькими колоніями та колишніми національними околицями Османської імперії, переданими під управління Британії Лігою Нац