Доклад на тему религиозные группы объем не больше страницы . по

Объяснение:

Задать во Войти

АнонимИстория03 марта 15:40

Изучаем документ Из "Повести о житии Александра Невского" 1. О каком сражении идёт речь в документе? Приведите цитаты

в подтверждении своего мнения. 2. Представители каких слоев населения принимали участие в описанной битве? 3. Назовите причины победы русских в сражении

AdRiver

ответ или решение1

Белов Никита

1. Александр Невский двумя битвами: Невской и на Чудском озере. В тексте документа читаем: " пеший с дружиною своею напал на корабли и потопил три корабля." Битва на Чудском озере состоялась без участия кораблей. Вывод - в документе идет речь о Невской битве.

2. В сражении участвовали княжеские дружинники, ладожские и новгородские воины, местные крестьяне, горожане, ремесленники. К русским войскам примкнули ижорцы, когда шведы стали взводить крепость на их законных землях.

3. Личные полководческие качества князя Александра, мужество и военная смекалка непосредственно его и его дружины. Знание территории и тактики сражений правильно выбрать место боя, организовать засадный полк, оптимально выстроить дружины противника, его оторванность от тыла, также сыграли на руку русским воинам.

Відповідь:

надіюсь до Пояснення:

Римський патронат – інститут, який з’явився за часів Римської республіки (509 р. до н. е.), і продовжував своє існування аж до занепаду Римської імперії. Але хоч би якої з цих думок ми не трималися, у всякому разі ми повинні визнати, що відносини між патронами і клієнтами були побудовані за аналогією з родинними відносинами. Клієнт, обравши собі патрона з числа кровних римських громадян (патриціїв), приписувався до його роду, прилучався до родинного культу і отримував право називатися родинним ім’ям патрона [1, c. 175]. Він вважався як би усиновленим патроном.

Його ставлення до патрона були не тільки подібні спорідненим, але вважалися навіть священними, так як родичі не завжди брали участь у родовому культі, а клієнт приймався в рід тільки за умови участі у обрядах. Ні клієнт, ні патрон не могли позиватися один з одним, ні свідчити один проти іншого. Клієнт зобов’язаний був ставитися до патрона з повагою, надавати йому послуги, обдаровувати його дочок приданим, сплачувати за нього і за його дітей викуп у випадку, якщо вони потрапили в полон до ворога, брати участь своїм майном в платежі боргів патрона або покритті витрат при відправленні громадської служби і т. д. Зв’язок клієнта з патроном вважався постійним і навіть спадковим, і якщо клієнт помирав бездітним, то його майно переходило до патрона. Натомість патрон повинен був всіляко сприяти клієнту і, між іншим, захищати його інтереси перед судом подібно до того, як захищав  би інтереси своїх родичів[3, c. 167-168].