Составьте рассказ на тему: охота на мамонта

Охота на мамонта - дело трудное, к ней нужно хорошо подготовиться. Сначала решили напасть на какого-нибудь, отбившегося от стада одиночку и копьями нанести ему как можно больше ран, чтобы мамонт ослаб от потери крови. Надо лишь нападать всем вместе с разных сторон. Как только мамонт ринется на кого-нибудь из охотников, остальные тотчас должны напасть на него и товарищей от верной гибели. Таков закон охоты.

Большая охота начинается. Стадо мамонтов приближалось. Огромный мамонт ведет стадо, размахивая хоботом из стороны в сторону, обламывает на ходу ветви и побеги и сует их в рот. Уши его похожи на листья огромных, лопухов, он хлопает ими, отгоняя назойливых насекомых. За ним шествуют остальные, и скоро узкая тропинка под ногами мохнатых гигантов превращается в широкую дорогу. Спокойно шествует стадо мамонтов, не подозревая об опасности.

ответ: Давным-давно до нашей эры люди охотились на животных! Чаще всего охота была на мамонтов. Для того,чтобы его споймать нужно было многое иметь например: оружие,силу воли,а самое главное много ловушек! Люди многие не могли правильно ловить и погибали из-за этого!

Объяснение:

Объяснение:

Наприкінці XIX ст. змі­нилося розташування сил в Європі та в усьому світі. Головною при­чиною цього було посилення нерівномірності економічного роз­витку індустріальних країн, що вело до загострення суперечностей між ними. Розвиток міжнародних відносин відзначався двома тен­денціями: 1) зростання співпраці держав з метою ефективного використання світових ресурсів; 2) подальша відокремленість кож­ної держави з метою задоволення лише власних потреб. Індустрі­ально розвинені держави мали перевагу не тільки у використанні своїх ресурсів, а й у пограбуванні відсталих народів Азії, Африки, Латинської Америки, над якими вони встановили економічний і політичний контроль. Значний вплив на характер міжнародних відносин мало посилення революційних і національно-визвольних рухів, намагання правлячих кіл подолати внутрішньополітичні кризи у своїх державах шляхом підготовки до війни.

Після 1871 р. в Європі існував так званий «озброєний мир», під прикриттям якого відбувалася підготовка до війни. Напруженість зростала в умовах швидкого технічного прогресу, який вів до постійної гонки озброєнь. Дипломатичні зусилля європейських урядів були спрямовані на пошук союзників у майбутній війні. На межі ХІХ-ХХ ст. найгостріші протиріччя існували між Великобри­танією та Німеччиною. При колоніальному розподілі світу Німеч­чині дісталося значно менше колоній, ніж іншим державам. Випе­редивши Великобританію за обсягом промислового виробництва, Німеччина стала на шлях докорінного переділу світу на свою користь. Суттєвими залишалися і франко-німецькі суперечності.

Франція не могла примиритися з поразкою, а в Берліні, побою­ючись реваншу, прагнули до остаточного розгрому Франції. У такій ситуації сторони почали інтенсивно шукати союзників.

Німеччина прагнула до ізоляції Франції. У 1873 р. було ство­рено «Союз трьох імператорів» — Німеччини, Австро-Угорщини і Росії. Однак під час російсько-турецької війни 1877-1877 pp. цей союз тріщав по всіх швах, оскільки Німеччина й Австро-Угор­щина стали на бік противників Росії. Одночасно зміцнів союз Німеччини й Австро-Угорщини, спрямований проти Росії. 7 жовтня 1879 р. була укладена таємна угода між обома державами, за якою вони зобов´язалися надати одна одній до в разі нападу з боку Росії.

Після цього канцлер Німеччини О. Бісмарк спрямував свої зусилля, аби втягнути у союз Італію. Посваривши Італію з Фран­цією з приводу захоплення Тунісу, німецька дипломатія досягла поставленої мети. 20 травня 1882 р. між Німеччиною й Австро-Угорщиною та Італією був укладений так званий Троїстий союз. Німеччина й Австро-Угорщина обіцяли Італії до в разі війни із Францією. Надання військової до передбачалося в будь-якому випадку, навіть якщо хтось із учасників був змуше­ний воювати проти двох чи більше противників.

У результаті укладання Троїстого союзу в центрі Європи виникло військове угруповання держав на чолі з Німеччиною.

Одночасно відбувалося зближення позицій Франції і Росії. У липні 1891 р. пройшла демонстрація російсько-французької спіль­ності — візит французького флоту до Кронштадту. Того ж року був укладений пакт про взаємні консультації у випадку загрози війни. У 1893 р. російська ескадра прибула до французького порту Тулон із відповіддю, і 27 грудня 1893 р. була підписана франко-російська військова конвенція, де передбачалася взаємодо обох дер­жав у разі нападу з боку учасників Троїстого союзу.

Таким чином у Європі утворилися дві ворогуючі між собою коаліції. Хоча між союзниками по коаліції теж часто виникали суперечності, перед лицем загрози з боку ворожого табору вони відходили на другий план. Англія спочатку проводила політику маневрування між коаліціями, так звану «блискучу ізоляцію», але на початку XX ст. її стратегічні орієнтири змінилися. Втративши промислову перевагу над Німеччиною і дедалі глибше втягуючись у виснажливе змагання з нею по гонці озброєнь, Англія потребу­вала союзників.

На початку XX ст. відбувається англо-французьке зближення, причинами якого стали англо-німецький та франко-німецький антагонізми. Англо-французька таємна угода була укладена в Лондоні 8 квітня 1904 р. Основний її зміст полягав у визнанні за Англією прав на Єгипет, за Францією — на Марокко.

У 1907 р. обидві сторони досягли компромісу з колоніальних проблем і уклали в серпні в Петербурзі договір про розмежування інтересів. Іран поділявся на російську та англійську сфери впливу, між якими проходила нейтральна зона. Афганістан визначався в зоні інтересів Англії. Цим договором і завершувалося формування Антанти. Трьохстороннього пакту між її учасниками не було укла­дено, він з´явився тільки на початку Першої світової війни.

Результатом оформлення двох ворогуючих коаліцій було поси­лення гонки озброєнь і спроби учасників обох союзів розколоти табори противника.

Давай пофантазируем:

Мой дедушка трудился в тылу.Я очень сильно его люблю.Мы часто гуляем с ним по парку.
И в этот раз мы тоже отправились на прогулку.Каждый раз я все чаще замечаю,что он чем-то постоянно расстроен.Я спросила:"В чем дело,дедуля?"Он сказал,что он работал в тылу в свои молодые годы,он защищал свою страну.И грустно ему оттого,что никто из молодежи даже не сказал ему а на 9 мая и вовсе не поздравил.
Мне стало очень обидно за своего дедушку,ведь как можно так относиться к людям,защищавшим нас-будущее нашей страны.Мы продолжили прогулку по парку,но уже не в том настроении,к котором изначально пришли сюда.
После 20-минутной ходьбы мой дедушка присел на скамейку,сказав,что у него сильно устали ноги.Я присел(присела)рядом.Совершенно неожиданно к нам подошел молодой человек,лет двадцати.Он начал беседу с моим дедушкой,и начал ее со слов:"Здравствуйте,дорогой ветеран вам за победу над фашистами,за вашу и отвагу!"На лице моего дедушки я увидел(увидела)радость и улыбку.
Этот диалог продолжался около часа.После того как молодой человек ушел,я сказала деду,что есть все-таки такие люди,которые помнят таких как он.
Теперь я рассказываю эту историю всем,кто не чтит и не уважает ветеранов.Я горжусь тем,что мой дедушка защитил свою страну!

(Случай из жизни,надеюсь получилось неплохо :D )