Складіть характеристику берестейськойі унійі за планом :

1. Опричниной называли личное владение царя русского государства Ивана Грозного в пероид с 1565 года по 1572 годы.  

2.1565 г. - 1572 г.

3.Военные неудачи, недовольство двора и природная подозрительность царя побудили его начать политику опричнины

4.Опричник — телохранитель, человек, состоящий в рядах опричного войска (отряда телохранителей), то есть личной гвардии, созданной русским царём Иваном Грозным в рамках его политической реформы в 1565 году.

5.Набег крымских татар на Москву в 1571 г., которые сожгли московский посад, показал не опричного войска успешно сражаться с внешними врагами. Все это заставило царя  отменить опричнину, которая в 1572 г. была преобразована в «Государев двор».

6.Имперская Россия. Опричнина — явление, которые негативно сказалось на политике, экономике и социальном развитии страны. С другой стороны историки того времени считали, что в опричнине стоит искать истоки самодержавия и действующей имперской власти.

7. Позитивные: 1)Увеличение в два раза территории страны. 2) Расширение дипломатических связей и возвышение Российского гос-ва.

Негативные: 1) Разорение страны: сокращение пашни в Московском уезде на 85%, в Н.Новгороде на 80%. 2)Отсутствие достоного преемника, династический кризис.

Объяснение:

Хресто́ві похо́ди (лат. expeditiones sacrae, cruciatae; англ. crusades, ісп. і порт. cruzadas, нім. Kreuzzüge; фр. croisades) — у середньовіччі військові експедиції християн, що дали Богові обітницю звільнити Святу Землю від мусульманського гніту[1]. Тривали у XI—XV століттях[1]. У широкому сенсі — усі військові кампанії християн, які заприсяглися боротися проти «невірних»: мусульман, язичників, єретиків,відлучених від Церкви тощо[1]. Передбачали єднання усіх християнських правителів і народів під егідою Святого Престолу[1]. Оголошувалися через проповідь[1]. Кожен учасник-доброволець складав обітницю і отримував знак хреста на одяг з рук папи або його представників[1]. Хрестоносці мали право на індульгенції та тимчасові привілеї: непідсудність світській владі, недоторканість особи або майна, тощо[1]. Найвідомішими є так звані Східні походи за звільнення та захист Єрусалима[1]; серед інших — Реконкіста та кампанії християн Піренейського півострова проти маврів (XI—XVI ст.)[1]; Північні походи проти балтійських язичників (пруссів, литовців)[1]; походи проти єресі альбігойців[1]; кампанії проти Джона Безземельного чи Фрідріха ІІ (ХІІІ ст.)[1]. У сучасній літературі хрестовими походами інколи переносно називають будь-які війни релігійного характеру, як то Іраклієву війну проти Персії чи Саксонські війни Карла Великого[1].