При каких обстоятельствах в первой половине 19 века в состав россии входили новые народы? каким было положение народов, этнических групп в многонациональной империи? этнические и конфессиональное многообразие населения россии - преимущество или слабость империи?

Вошли финны(Финляндия), царство польское.

М, они получили конституцию, на некоторое время, как никак.

Преимущество.

 Володимир Мономах — онук Ярослава Мудрого, син великого князя київського Всеволода Ярославича та грецької царівни, дочки візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, звідки й походить його прізвище. Народився 1053 року. Одержав від батька уділ у Смоленську та Чернігові. За дорученням князя Всеволода брав участь у походах проти половців, допомагав полякам у війні з чехами, виконував дипломатичні доручення. У 1093 році помер його батько, великий князь Всеволод Ярославич, який активно боровся за єдність Київської держави. З 1093 по 1113 рік відбувалися часті напади половців на Русь, водночас почалися князівські міжусобиці. Володимир, прагнучи припинити їх і об'єднати князів на спільну боротьбу, був одним з ініціаторів Любецького (1097), Витичівського (1100) та Долобського (1103) з'їздів князів. 1094 року Володимир став Переяславським князем. У 1103—1111 роках разом з київським князем Святополком Ізяславичем здійснив ряд походів проти половців. 1113 року, після смерті Святополка Ізяславича, у Київській землі спалахує повстання міщан та селян, незадоволених свавіллям бояр та лихварів. Київська верхівка за Володимира стати князем у Києві і придушити повстання. Володимир, проголошений великим князем київським, розправляється з повсталими, але змушений був піти на ряд поступок, зокрема прийняти закон, згідно з яким зменшувалися рези (відсотки) за позички на 25%, скасовувалося холопство за борги. Ці нововведення увійшли до складу розширеної редакції прийнятої раніше Ярославом Мудрим «Руської правди» й відомі як Статут Володимира Мономаха. За час свого владарювання на київському великокнязівському престолі Володимир Мономах утвердив централізовану монархічну владу по всій давньоруській землі й на деякий час зупинив процес роздроблення Київської держави, що почала занепадати після смерті Ярослава Мудрого. Йому не підкорилися тільки Галицька, Чернігівсько-Сіверська землі, що належали відповідно Ростиславичам і Святополковичам, та Полоцьк, де правили Всеславичі. Час князювання Володимира Мономаха на великому київському престолі характеризується розквітом світського та церковного будівництва, літератури, малярства. Під впливом князя було написано славнозвісну пам'ятку давньоруської літератури «Повість минулих літ». Видатний державець і полководець, що брав участь у 83 походах, був ще й талановитим письменником, написав близько 1117 року «Повчання» своїм дітям, яке, подаючи ряд цікавих фактів з життя самого князя, містить сформовані на основі християнської моралі та кодексів честі й звитяги життєві правила та закони співжиття тогочасного суспільства, закликає князів утриматися від усобиць і чвар заради цілісності держави. Помер Володимир Мономах 25 травня 1125 року поблизу Переяслава на 73-му році життя. Поховано його у Києві, в соборі святої Софії. Того ж року кияни обрали князем старшого сина Володимирового — Мстислава. Зі смертю Мономаха закінчився період стабільної єдності Київської держави й почався період поступового її занепаду. 

МОГУ ОТВЕТИТЬ ТОЛЬКО НА 1,5,6
1)переходом первенствующей роли от Киева к Владимирскому княжеству осуществляется переход родовых отношений между князьями в государственные. Основой Нового порядка стало вотчинное начало, единоличная собственность князей на вновь освоенные территории и возведенные города. Политически это вело к единовластию ("единодержавию"). Именно правители Северо-восточной Руси, утвердили единовластие и наследование по прямой линии. В этом проявились начатки государственных отношений, которым предстояло вытеснить родовой быт. Носителями государственного начала становились самодержцы, а родового - бояре и княжата.

5)форма правления - ограниченная монархия. В начале века во главе государства - великий князь, со второй трети века - царь. власть царя ограничивал земский собор (с середины века) и боярская дума. существенную власть и моральный авторитет имел митрополит (глава церковной власти) . Заканчивалась эпоха удельных княжеств. политический режим - авторитаризм. 

6)XV продолжалось развитие феодального землевладения. Будучи верховным собственником земли, князь часть земель жаловал служилым людям "в вотчину". Вотчины являлись формой обеспечения службы. Это была наследственная, но все же условная собственность. Земельной собственности, не связанной со службой, в Русском государстве не существовало. В конце XV в. , после выселения новгородских бояр, на их месте были "испомещены" московские служилые люди. Их владения стали именоваться поместьями. Так наряду с вотчинным возникло поместное землевладение.