Какие факторы тормозили жизнь россии на рубеже 18-19 веках , а какие способствовали развитию страны?

в конце xviii века россия вступила в коалицию против революционной франции и участвовала в наполеоновских войнах. после поражения союзников в европе началась отечественная война 1812 года. несмотря на взятие наполеоном москвы, война закончилась разгромом его полумиллионной армии. в 1813 году армия освободила германию от французской оккупации и в 1814 году заняла париж.после окончания войны в россию проникли революционные идеи, вылившиеся в неудавшееся восстание декабристов в 1825 году. напуганный восстанием николай i сосредоточил усилия на жёстком утверждении режима личной власти, контроле над политической, и культурной жизнью страны.стремясь установить нормальное сообщение с грузией, вошедшей в российское подданство в 1801 году, россия вела длительные войны против кавказских горцев (кавказская война). казахские жузы (племенные союзы) вошли в состав россии добровольно, однако присоединение бухарского и хивинского ханств произошло военным путём в 1876 году. россия потерпела поражение в крымской войне (1853—1856), где против неё выступили ведущие западные державы, обладавшие существенным военно-техническим превосходством.

писцов и вельмож кормили различными видами хлеба и печенья мясом рыбой пивом вином .Писцам и вельможам выдавались красивые вещи.Писцы и вельможи имели дачи с прудом и фруктовым садом и что то на подобии вестибюля в доме. При жизни они делали себе гробницы чего обычный земледелец не мог себе позволить.Земледельцы и ремесленники жили скромно они ели лепешки и луковицы подсущенные на ветру ,а по праздникам ели финники чернослив виноград . Земледельцы и ремесленники жили почти голыми они прикрывали только иннтимные места. У земледельцев и ремесленников были маленькие из тростника смазонного илом .земледельцы и ремесленники могли быть обиженны тем что у вельмож и писцов имущества больше чем у них

ответ:Найсильнішими зі слов’янських племен середини І тис. н. е. давні автори називають антів.

Уперше на сторінки писемних джерел анти потрапили наприкінці IV ст. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара. Спочатку мужні анти перемогли нападника, однак невдовзі Вінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами. Деякий час землі антів (територія сучасної України) входили до складу держави гунів, що існувала протягом 370-469 рр. А вже з розпадом імперії гунів анти утворили самостійний союз племен.

Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією та аварами. З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів Мусокія, Ардагаста, Пирогоста.

Військове мистецтво антів базувалося на особистому досвіді антських вождів. Воюючи проти супротивника, вони намагалися діяти раптово, швидко, використовуючи різноманітні хитрощі: засідки, пастки. Анти запозичили у своїх ворогів лук і стріли, дротики, шоломи, кинджали.

Пізнавально й цікаво

Анти — в перекладі з давніх східних мов означає «кінець», «край», «окраїна». Назву антам, імовірно, дали сусідні народи, для яких анти — окраїнний народ щодо сусідніх античних цивілізацій.

Пізнавально й цікаво

На період існування на теренах України антів і склавинів припадає час заснування столиці нашої держави — Києва. Хоча поселення людей існували на території столиці задовго до слов'янських часів, однак офіційною датою заснування прийнято вважати 482 р., коли, за легендою про заснування Києва, місто було закладене полянським князем Києм.

Объяснение: