Опираясь на материалы источников, заполнить таблицу «основные направления внешней политики россии в современных условиях».

З оповіді літописця 1054 р. довідуємося,що  Ярослав віддав Київ старшому синові Ізяславу.Чернігівщину - Святославові,Переяславщину-Всеволодові,Володимир-Волинський - Ігореві,а Смоленськ - В'ячеславові,заповівши їм ''не переступати братнього уділу''.Задум Ярослава полягав у тому,щоб кожний із синів почергово перебував на київському столі : щойно звільнявся стіл у котрійсь із земель ,як відбувалося пересунення братів на щабель вище та ближче до Києва.Головним ,за розпорядженням Ярослава,мав бути старший із братів.У історичній науці немає одностайності в оцінці цього заповіту Ярослава.Існує думка,що заповіту як такого не існувало,а текст,уміщений у літописі,було складено на замовлення улюбленого Ярославого сина Всеволода,якщо випало книяжити в Києві  останнім із Ярославичів.

Якщо треба інформація про правління Ярославичів - глянь це відео,багато цікавої інформації : ЗНО. Готуймося разом! Тріумвірат Ярославичів

Варто взяти до уваги 1055 рік (коли до руських кордонів вперше підійшли половці) . Того разу обійшлося без сутички : переяславський князь Всеволод зумів розійтися з половцями мирно.Та коли 1062 року половецька орда вперше підійшла до Переяслава,виявилося,що дружини самого лише Всеволода для відсічі нападникам замало.Справжня битва відбувалася 1068 на ріці Альта. Об'єднане військо трьох Ярославичів зазнало нищівної поразки.Князі рятувалися втечею.

Року 1073 між синами Ярослава Мудрого стався розкол (див.відео ,бо якщо описувати тут - забагато тексту буде) .

1078 року старший Ярослав втретє посів київський стіл ,а Святославичів було позбавлено всіх найважливіших володінь.У братовбивчій війні в серпні 1078 року наклав головою князь Ізяслав .Повновладним київським володарем став Всеволод .Після смерті Всеволода 1093 року ніщо,здавалося б,,не перешкоджало В.Мономаху посісти київський стіл . Проте він не пристав на спокусливу  пропозицію,а запросив на Київський стіл сина старшого Ярославича - Святополка Ізяславича ,адже саме він за принципом старшинства мав переважні права на Київ.

Володимир Мономах підтримував тісні стосунки з братами й племінниками . Йому зокрема,належала ініціатива організації зїзду князів у Любечі 1097 року ( одна з ключових подій,на яку варто звернути увагу) . На любецькому з'їзді було схвалено принцип князівської вотчини - тобто володіння,що належали батькам.

Коли 1113 року помер князь Святополк ,кияни,розчаровані його не дуже вдалим володарюванням ,підняли повстання,вимагаючи собі за князя В.Мономаха  Дослідники схильні вбачати в київському повстанні 1113 року тонкий розрахунок князів - претендентів на київський стіл ,передусім Мономаха.Адже згідно з правом  вотчини В.Всеволодович не міг посісти київського столу.Певної законності його утверджено в Києві,власне,надали повстання й воля киян.

учасна соціальна демократія походить з епохи ранньої промислової революції, коли сформувалась концепція утопічного соціалізму. Соціальна демократія складалася під впливом ідеології Французької революції 1789 та ідей соціалістів К. А. Сен-Симона, Ш. Фур'є, Р. Оуена[1].

Надалі істотний вплив на соціал-демократію (крім англосаксонських країн) надав марксизм, від якого вона прийняла ідеї пролетарської революції та диктатури пролетаріату, загальної рівності і т. д. В англосаксонських країнах на ідеологію лейбористських партій вплинуло фабіанство.

Наприкінці XIX — початку XX століття під впливом успіхів робітничого руху в індустріально розвинених країнах Заходу соціал-демократія поступово відійшла від марксизму і зосередилася на еволюційному вдосконаленні сформованого порядку. Збереження в програмах соціал-демократичних партій революційних гасел і вимоги встановлення соціалізму поєднувалося з прагматичною політичною практикою. Після Жовтневої революції в Росії соціал-демократія, що проголосила своєю метою побудову «демократичного соціалізму», і комунізм виявилися супротивниками.[1]

«Правий ухил в комунізмі означає тенденцію до відходу від революційної лінії марксизму в бік соціал-демократії», — говорив Й. В. Сталін в 1928 році[2]: «Перемога правого ухилу в компартіях капіталістичних країн означала б ідейний розгром компартій і величезне посилення соціал-демократії».

Цінності і цілі сучасної соціал-демократії

Объяснение: