ответьте плз, центрами знаний, образования, духовного развития в средневековой европе были университеты. какое высказывание об университетах средневековой европы верно? 1)каждый университет имел , свою территорию, свои праздники и церимонии.2)профессора, преподававшие в университетах, возглавляли научные лаборатории, где проводили опыты.3)чтобы оплатить курс обучения в университете студенты-школяры участвовали в гладиаторских поединках.4)в преподавании предметов особое внимание было обращено на изучение наук о природе: биологии и .​

Колоніальна політика провідних європейських держав в Азії та Африці мала як негативні, так і позитивні наслідки.  Після завоювання колоній європейці почали інтенсивно освоювати їх. Метрополії (держави та приватні компанії) вкладали в ці території значний капітал. Так, великі інвестиції спрямовували в добувну промисловість Південної Африки для розробки її родовищ золота й алмазів.  У колоніях будували залізниці. Особливо інтенсивне залізничне будівництво велося в Індії, Західній Африці, Південній Африці.  Потреба в кваліфікованих кадрах для промислового виробництва й колоніальної адміністрації сприяли створенню національної системи освіти.  Наприкінці XIX ст. були закладені основи спеціалізації сільського господарства у виробництві експортних культур.  Панування європейських країн в Африці стримувало зростання злочинності та розвиток міжнаціональних і міждержавних конфліктів на етнічному й релігійному ґрунті.  З іншого боку, залучення колоній до світового ринку, створення основ промислового виробництва супроводжувалося хижацькою експлуатацією населення колоній і їхніх природних ресурсів.  Панування колонізаторів, феодальні пережитки зумовили зростаюче аграрне перенаселення. Ґрунти виснажувалися, неухильно знижувалася врожайність. Мільйони людей гинули від голоду та епідемій.

Объяснение:

Писистрат – наиболее талантливый и амбициозный политический лидер того времени. Представитель древнего аристократического рода и дальний родственник Солона, он завоевал большую популярность у демоса, особенно после того, как проявил незаурядные полководческие в войне с Мегарами. Используя популистские лозунги, Писистрат преуспел в борьбе с соперниками и в конце концов получил от народного собрания разрешение обзавестись отрядом телохранителей, вооруженных дубинами. С этим отрядом он захватил в 560 г. до н. э. афинский Акрополь и объявил себя правителем государства. Правда, вскоре после этого аристократы, объединив свои силы, свергли Писистрата. Однако через несколько лет, вступив в соглашение с Алкмеонидами, он сумел вернуться к власти, но и на этот раз ненадолго: был свергнут и изгнан из Аттики. Лишь в 546 г. до н. э. Писистрат во главе сильного войска вторгся на территорию афинского полиса и окончательно утвердился в качестве тирана. Он правил до своей смерти, а умирая, передал власть сыновьям Гиппию и Гиппарху, основав, таким образом, династию Писистратидов.