Найманы жалаиры кереиты синквейн 20 !

1) Государства

2) торгуются,предают

3)хитрые,умные,находчивы

4)эти государство враги между собой

5)враги

ответ:Син Романа Мстиславича та доньки візантійського імператора Ісаака II Ангела. Брав участь у битві на Калці проти монголів, був поранений (1223). Після смерті батька відновив і розбудував Галицько-Волинську державу, створену Романом. У союзі з половцями розбив галицьку боярську опозицію під проводом Ростислава Михайловича та угорсько-польських інтервентів у битві під Ярославом (1245). Зазнав нападу монголів (1241), визнав себе їхнім васалом (1245). Уклав союзи із Римом, Тевтонським орденом, польськими і угорськими правителями. Безрезультатно намагався утворити європейську антимонгольську коаліцію.

Сподіваючись на до західних союзників прийняв від папи Іннокентія IV королівську корону та католицьких кліриків (1253). Як союзник угорців брав участь у війні за австрійську спадщину (1252—1253). Сприяв розвитку міст: збудував Холм, Львів, Крем'янець, Данилів, Стіжок, відновив Дорогичин. Час його правління — доба найбільшого економічно-культурного піднесення та політичного посилення Галицько-Волинської держави. Помер у Холмі. Національний герой України.

Титул "Папа" (от греч. отец) до конца V века употреблялся как почётное наименование всех епископов; с конца V века он относился, главным образом, к римскому apxиeпископу, а с 1075 — исключительно к нему.

Хотя в первые времена христианства римский епископ не обладал никакими особыми преимуществами, но уже во II веке римский епископ Виктор I (189-199) в споре о праздновании Пасхи стал требовать, чтобы малоазийские епископы следовали в этом вопросе обычаю римской Церкви. В III веке, римский епископ Стефан I (254-257), во время спора о крещении еретиков, требовал повиновения себе от карфагенских епископов.

Уже в середине II века авторитет римского епископа был признан епископами Средней Италии. Приматство римского епископа опиралось на политическое и культурное значение императорского Рима: Папа жил в "вечном" Риме, столице миpa. Римские императоры были и верховными жрецами: название это — Pontifex maximus — перешло к Папе, который как бы взял в свои руки наследие императоров.