Політичний портрет констянтина островського ​

Костянтин-Василь — князь (син Острозького Костянтина), український магнат, воєвода Київський, маршалок Волинський, політичний і культурний діяч, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.

В 1559 році Острозький стає воєводою київським, що значно сприяло посиленню його впливу на політичне життя України. Не прагнучи військової слави, Острозький проводив енергійну колонізаторську політику в порубіжних землях Київщини та Брацлавщини, засновуючи нові міста, замки та слободи.

В 1560-х роках Острозький виступав за рівноправне входження Русі до складу державного утворення Речі Посполитої. У 1569 році він став сенатором. Він був фактичним провідником Русі-України під час Люблінської унії 1569 року.

Своєрідними були стосунки Острозького і козацтва. Розуміючи важливе стратегічне значення Запорозької Січі, як форпосту проти турецько-татарської небезпеки, Острозький намагався підтримувати з козаками партнерські стосунки, зокрема приймаючи їх на службу. Однак на початку 1590-х років Острозький вороже поставився до назріваючих козацьких заворушень, які загрожували розгалуженим земельним володінням князівського роду. Під час козацького повстання Криштофа Косинського у 1591—1593 роках, незважаючи на ряд невдач, військо зібране Острозьким у вирішальні битві під П'яткою нанесло нищівної поразки повсталим.

В релігійній сфері Острозький ретельно дбав про українське православ'я. За його часів місто Острог, стає центром православної духовності. Загалом відзначаючись релігійною толерантністю, Острозький цікавився творами католицьких богословів, певний час знаходився під впливом протестантизму. Характерним було ставлення Острозького до актуального на той час питання про об'єднання католиків і православних. Виступивши спочатку на підтримку такого об'єднання, Острозький волів тримати процес під повним власним контролем. Тому, коли в 1594—1596 роках частина духовенства здійснила спробу укласти церковну унію оминаючи князя, Острозький виступив її рішучим супротивником, різко засуджуючи рішення Берестейського собору.

Княжіння Острозького позначилося неабияким піднесенням української культури та освіченості, що не в останню чергу було зумовлено намаганням князя зробити свою резиденцію центром культурного опору католицькій та унійній експансії.

За сприянням Острозького в Острозі була зібрана велика бібліотека, яка включала в себе грецьку та західноєвропейську богословську літературу, передруки античних творів, словники, космографії, граматики та інше. В 1575 році Острозький запросив Івана Федорова для організації друкарні в князівській резиденції. Завдяки острозькій друкарні світ побачило більше 20 видань, в тому числі перший повний текст Біблії слов'янською мовою 1580 року.

Близько 1578 року при академії почала діяти школа, де окрім низки традиційних на той час точних та гуманітарних дисциплін, вперше паралельно викладалися латинська, грецька та церковнослов'янська граматики.

Наприкінці XVI століття Констянтин-Василь Острозький був найбільшим після короля землевласником Речі Посполитої: йому належало 80 містечок і 2760 сіл.

Останні роки життя старий князь поступово відійшов від участі в політичному і культурному житті країни. Останні роки свого княжіння Острозький доживав в Дубенському замку. Збайдужіння Острозького до людських справ негативно позначилося на діяльності академії в Острозі, яка на початку XVII століття поступово занепадає.

Объяснение:

Патро́н (лат. patronus, от pater — отец) в римском праве — знатный гражданин (первоначально из патрициев), покровитель зависимых от него вольноотпущенников и клиентов и их защитник на суде. Особый слуга поддерживать многочисленные взаимоотношения с клиентами.Клиенты, в свою очередь, должны были каждое утро приветствовать своего патрона в его доме, выполнять функции посыльных, быть его личной охраной или клакёрами при выступлениях. Если патрон хотел выдвинуть свою кандидатуру на государственную должность, клиенты были обязаны голосовать за него на народных собраниях. Однако после того как были приняты законы, установившие подачу голосов посредством табличек (leges tabellariae), проверка на верность патрону стала невозможной, что было довольно удобно для клиентов, поскольку многие из них имели нескольких патронов и из-за этого не могли решиться, за кого отдать свой голос.Города и провинции Римской империи также были под покровительством патрона, чаще всего римского сенатора, обязанностью которого была защита интересов города или провинции в Риме.Во время гражданских войн в Римской империи некоторые полководцы из популяров назначали себя патронами своих войск.Под покровительством патрона также находились некоторые поэты.
Клиенты-класс населения древнего Рима, стоявший в зависимых отношениях к         патрицианским родам и отличавшийся от плебеев. 

При Иване Калите Московский Кремль стал фактическим центром русских земель. К нему стало стекаться всё больше людей со всей страны. В 1339 г. (последний год княжения Калиты) была заложена новая дубовая крепость. Она обхватывала множество храмов, оставалось место для строительства. Новые стены Кремля смогли бы уберечь жителей города от нападений, и, пока дубовый Кремль не перестроили в белокаменный, его ни разу никто не "взял". Впрочем, тогда враги особо и не нападали. Внутри начал разрастаться маленький городок. Вокруг кремля началось строительство маленьких домов, шла активная торговля. Была только одна проблема - кремль постоянно горел, из-за этого и было принято решение его перестроить.

Объяснение:

Описала скорее кремль, нежели саму жизнь в нём. Чем смогла