Как развивалась военное искусство в каких странах ​

:Процесс развития военного искусства в конце XVIII-XIX вв. убедительно показывает, что он носил закономерный, поступательный характер. В качестве важнейших закономерностей этого процесса можно выделить: рост пространственного размаха, продолжительности и напряженности боевых действий с течением времени: зависимость результатов сражений и войн, от уровня подготовки личного состава войск, его морального духа, количества и качества средств вооруженной борьбы, находившихся в Вооруженных Силах, их состава и организационной структуры, неуклонное повышение роли управления войсками.

Развитие военного искусства происходило под влиянием многих факторов решающее же значение среди них, как и в античные времена, имело состояние экономики страны которое, давая возможность совершенствования средств вооруженной борьбы, обусловливало появление новых и форм военных действий, а также наполнение новым содержанием ранее известных.

ответ:українські землі потрапили під владу іноземних держав: Польщі, Угорщини, Литви, Османської імперії й Московської держави. Умови розвитку культури в цих державах були різними. Попри негативність цього процесу, він мав і позитивний момент: культура українських земель стала відкритою для зовнішнього впливу. Так, через Польщу сюди проникли західноєвропейські форми — ідеї гуманізму, Відродження тощо. Проте, українська культура повністю не запозичувала якісь ідеї, а поєднувала різні елементи культурних впливів на основі давньоруської спадщини, у результаті чого поставали справжні шедеври світового рівня, які мали чітко визначене національне забарвлення. Також українці, не маючи власної вищої школи, отримали можливість навчатися в європейських університетах, долучаючись до загальноєвропейського культурно-освітнього розвитку.

Крім того, через Україну проходила межа між християнською й мусульманською цивілізаціями, що теж впливало на культурні процеси.

Руйнівними для українських культурних надбань були набіги татар та турків, які знищували архітектурні пам’ятки, книги, а головне, людей, що їх створювали. У той же час небезпека й завзята боротьба надихали нових митців на творчість. Удосконалювалися оборонні споруди, розвивалося воєнне мистецтво, створювалися літературні твори, складалися думи й пісні.

В Україну переселялося чимало іноземців — поляків, німців, євреїв, вірмен, окремі з яких зробили вагомий внесок у розвиток культури своєї нової батьківщини.

Таким чином, навіть за загальних несприятливих умов відбувався процес становлення та розвитку української культури, яка все більше набувала рис самобутності.

Українська культура 15 – першої половини 16 ст. – безпосередня спадкоємиця культури Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

Українські землі перебували у складі кількох держав, через те умови для культурного поступу українців, що склалися в тих державах, були неоднаковими.

Сприятливі умови були у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули прилучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не відкидали, а підтримували й відроджували разом із православною вірою та руською мовою, що були визнані державними.  

Литовські можновладці перебрали й традиційний для Русі-України б життя.

Про Польське королівство, дослідники кажуть, що воно було брамою, крізь яку до України долинали ідеї Відродження, набувала поширення західноєвропейська система освіти.  

Не маючи власної вищої школи, українці навчалися в європейських університетах, прилучаючись там до західноєвропейських наукових і мистецьких ідей, збагачуючи ними рідну культуру.  

Українці, які здобували освіту в Західній Європі, наголошували на своїй національній належності, додаючи до власних прізвищ слова «русин», «роксоланин», «рутенець», тобто українець.  

Проте варто пам’ятати, що хвиля західноєвропейських культурних впливів не поглинула споконвічних традицій.  

Нове й старе в українській культурі мирно співіснувало, нашаровуючись одне на одне.  

Внаслідок цього поставали унікальні культурні явища.