Всем . подскажите какие были достижения в политике во франкской империи, византийской империи и арабском халифате.

Византийская империя

основные достижения:

1) большая роль городов

2)развитие торговли

3)высокая роль государства в

4)развитие архитектуры

5) использование религии в политических целях

6)культурная экспансия

7)развита централизация

8)социальная мобильность

9)византии удавалось сдерживать натиск с востока

10) система подготовки кадров

11)иерархическая система правления




арабский халифат
центром развития естественных наук в халифате первоначально была территория сирии и частично юго-зап. ирана. здесь было положено начало на арабский язык и комментированию сочинений античных авторов. переводы с греческого и сирийского, ознакомившие учёных стран ислама со значительной частью античной научной , во многих случаях были единственными источниками, по которым зап. европа могла познакомиться с античной наукой. 9—11 вв. — период бурного развития науки в халифате. багдад превращается в крупный научный центр со школами и библиотеками. наряду с созданием огромной переводной и комментариев к ней здесь уже начинает складываться научное направление, тесно связанное с решением прикладных проблем и практических строительства, землемерия, торговли.

интенсивно развиваются астрономия и , минералогия, описательная , велось большое светское строительство: укреплялись города, возводились загородные дворцы и замки халифов (мшатта,кусейр-амра, каср аль-хейр аль-гарби и каср аль-хейр аш-шарки, хирбет аль-мафджар), украшенные круглой скульптурой, резьбой, мозаикой и стенными росписями.

в самарре (столице халифата в 836—892), вытянувшейся вдоль р. тигр, преобладала прямолинейная планировка; сохранились руины построенных из кирпича огромных дворцов и домов знати, имевших прямоугольные дворы и сводчатые приёмные залы, стены которых были покрыты резным орнаментом и полихромной живописью. мечети самарры имели зиккуратообразные минареты.

декоративно-прикладное и изобразительное искусство. в арабском искусстве получил яркое воплощение свойственный художественному мышлению средневековья принцип декоративности, породивший богатейший орнамент, особый в каждой из областей арабского мира, но связанный общими закономерностями развития. арабеска, восходящая к античным мотивам, — это созданный арабами новый тип узора, в котором строгость построения сочетается со свободной художественной фантазией. получил развитие также эпиграфический орнамент — каллиграфически исполненные надписи, включенные в декоративный узор.

орнамент и каллиграфия, широко применявшиеся в архитектурном декоре (резьба по камню, дереву, стуку), характерны и для прикладного искусства, достигшего высокого расцвета и особенно полно выразившего декоративную специфику арабского художественного творчества. красочным узором украшалась керамика: поливная бытовая посуда в месопотамии (центры — ракка, самарра); расписанные золотистым, разных оттенков люстром.
выбирай самое основное



франкская империя

«венцом образования» во франкском государстве по-прежнему считалось богословие. ведь « славная, преподаваемая мудрость господа превосходит всякую мудрость академической науки», — писал алкуин, имея в виду академию платона. ясно, что при такой постановке вопроса никакого действительного возрождения «свободных искусств» античности быть не могло.

крепость в каркасоне времен меровингов учебные пособия, составленные в форме диалогов между учителем и учеником, свидетельствуют о крайне низком уровне тогдашней образованности.

вся каролингского периода являлась сугубо подражательной главным образом христианской первых веков нашей эры. это видно и из произведений самого алкуина, и из произведений его ученика — биографа карла великого — эйнгарда. однако рукописи в это время значительно улучшились. была проведена реформа письменности, в результате которой повсюду установилось чёткое письмо (каролингский минускул), послужившее основой для современного начертания латинских букв.

переписчики украшали рукописи миниатюрами (небольшими картинками) на библейские темы. наряду с церковными произведениями каролингские переписчики переписывали и книги античных авторов (поэтов, философов, юристов и политических деятелей), что способствовало сохранению этих рукописей.

необходимо упомянуть и о том строительстве, которое происходило при карле великом. стремясь повысить значение императорской власти и церкви, он приказывал возводить дворцы и соборы в ахене и других пунктах своего государства. по своей архитектуре здания напоминали стиль византийских построек в равенне. в течение vi—viii столетий в европе строили только культовые сооружения. так, в эпоху правления династии меровингов во франкском королевстве в париже возвели 29 церквей, в реймсе — 22, в лионе — 18, в бордо — 12. быстро увеличивалось и число монастырей. за время правления карла великого (768—814 гг.) лишь на территории его империи появилось 232 монастыря.

Російська імперія стала найбільшою за площею державою світу, що простягалася на величезних територіях Східної Європи, Північної Азії та частині Північної Америки (Аляска). Кількість населення імперії впродовж першої половини XIX ст. збільшилася

із 37 до 69 млн осіб, переважно завдяки приєднанню нових територій — Фінляндії, Царства Польського, Бессарабії, Північного Казахстану. Основна частина населення заселяла центральні й західні губернії, а на величезній території Сибіру проживало лише 3 млн осіб. Середня тривалість життя становила лише 27,3 року (у Великій Британії — 31,5 року) через велику дитячу смертність, нерозвиненість медичного обслуговування, періодичні епідемії. За складом населення Російська імперія була багатонаціональною державою, її народи сповідували всі світові релігії (християнство, іслам, буддизм), однак статус державної релігії мало лише православ’я.

За структурою російське суспільство залишалося фактично феодальним із поділом на привілейовані (дворянство, духовенство, купецтво, козацтво) і непривілейовані стани (селянство і міщанство). Найбільшим за кількістю станом було селянство — понад 30 млн осіб. Із них близько 20 млн становили кріпосні селяни. Вони вважалися «хрещеною власністю» дворян-поміщи-ків, яких на той час у країні налічувалося майже 600 тис. осіб.

За політичним устроєм Російська імперія була самодержавною (абсолютною) монархією. Російський імператор мав необмежену владу. Конституції та парламентських установ у країні не існувало. Правителями імперії в цей період були Олександр I (1801 — 1825 рр.) і Микола I (1825—1855 рр.).

Олександр I на початку свого правління підтримував проекти перетворення Росії на конституційну монархію, однак після розгрому Наполеона утвердився в думці, що саме самодержавство об’єднало народ для боротьби із французами, і тому не бажав його скасування.

Правління Миколи I розпочалося жорстоким придушенням виступу опозиційно налаштованих до самодержавства російських дворян та офіцерів. Микола I не підтримував ідей будь-яких змін в управлінні імперією та намагався «вдосконалити» його бюрократизацією та посиленням ролі поліції.

Однією з головних проблем внутрішньополітичного життя імперії стало кріпосне право. Ситуація, коли більшість населення складали кріпосні селяни, становище яких нагадувало рабське, ставала все небезпечнішою. Однак влада не наважувалася на рішучі зміни, оскільки її опорою були дворяни — власники кріпосних. Для національної політики імперії було характерне здійснення щодо неросійських народів політики національно-культурної асиміляції, ігнорування особливостей національного походження та історичних традицій, їх русифікація. Будь-які спроби неросійських народів боротися за національні права придушувалися.

За рівнем свого економічного розвитку Російська імперія значно поступалася тогочасним провідним країнам Заходу. Промисловий переворот розпочався в країні на межі 30—40-х рр. XIX ст. і розгортався дуже повільно. Йому заважала відсутність ринків вільнонайманої робочої сили та збуту продукції в умовах панування кріпосництва. Перші фабрично-заводські підприємства виникли в 30-х рр. XIX ст. у текстильній і гірничодобувній галузях промисловості.

Російська імперія була аграрною країною. Характер розвитку сільського господарства визначався пануванням кріпосницьких відносин. Урожаї були низькими, сільське господарство розвивалося за рахунок збільшення посівних площ із використанням примітивної техніки. Чимало господарств зберігало натуральний характер. Російська зовнішня торгівля була спрямована на постачання сировини (зерно, льон, деревина, залізо) до Західної Європи та завезення промислового обладнання, предметів розкоші й так званих «колоніальних» товарів (чай, кава, прянощі).

РУХ ДЕКАБРИСТІВ. Відмова Олександра I від намірів реформування Російської імперії викликала велике розчарування в прибічників цього шляху. Відтоді в Росії виникло протистояння між владою, що діяла методами політичної реакції, і патріотами, які прагнули змін у суспільно-політичному житті. Пізніше їх стали називати декабристами.

Декабристи — учасники таємних організацій у Російській імперії, що готували державний переворот, спрямований проти самодержавства та кріпосного права. Підняли повстання в грудні (російською мовою — декабрь) 1825 р.

Перші таємні опозиційні організації створили гвардійські офіцери, учасники закордонних походів 1814—1815 рр. У 1816 р. виник «Союз порятунку», який через два роки трансформувався в «Союз благоденства». Його учасники виступали за ліквідацію кріпосного права, перетворення самодержавства на конституційну монархію. Однак через розбіжності в поглядах на шляхи реалізації цих намірів у 1821 р. союз розпався.

Францияны біріктіру XI Людовиктің тұсында (1461-1483) аяқталды. XVI ғасырда ірі герцогтік Бретань Францияға қосылғаннан кейін Франция өзінің аумағын қалыптастырып, Батыс Еуропадағы орталықтандырылған аграрлы ірі мемлекетке айналды. Франция — Лангедок, Прованс, Дофинэ, Бургундия, Бретань және Нормандия провинцияларынан тұрды. XVI ғасырдағы саяси-әлеуметтік өзгерістер Францияда абсолюттік монархияны қалыптастырды. Басқа Еуропа елдеріндегі абсолютизммен салыстырғанда француз абсолютизмі күшті дамыған классикалық түрде орнықты. Феодалдық дворяндар елдегі артықшылық жағдайдағы абсолютизмнің арқа сүйер негізгі тірегіне айналды. Француз королін католиктік шіркеу де қолдады. Жаңадан дамып келе жатқан буржуазия тобының өкілдері де абсолютизмді қолдап отырды. Себебі, қаржысы жетерлік буржуазия өкілдерінен мемлекеттік шығын көбейген сайын өкімет қарыз алып отырды. Ал өкімет өз тарапынан қарыз бергендерге жанама алым-салықтарды жинауға рұқсат етті. Олар алым-салық жинайтын компаниялар құрып, халықтан түсетін салықтан үлкен көлемде қаржы жинап алып отырды. Мұндай жолмен жиналған қаржы капиталдың алғашқы қорлануындағы француздық ерекшелікке айналды. Сонымен бірге француз буржуазиясының ірі тобы абсолютизмді қолдауының нәтижесінде күйзелген дворяндардың жерін сатып алды.