Nufilm.live [tts] tampak mewah?

что это? где вопрос?

Реконкиста- длительный процесс отвоёвывания пиренейскими христианами — в основном испанцами и португальцами — земель на Пиренейском полуострове, занятых маврскимиэмиратами.

Реконкиста началась сразу же после завоевания большей части Пиренейского полуострова арабами в первой половине VIII века. Она шла с переменным успехом, что было связано с феодальными распрями, заставлявшими пиренейских христианских властителей сражаться друг с другом, а также со своими мятежными вассалами. Это в ряде случаев вынуждало христианских правителей заключать временные союзы с мусульманами. С другой стороны, раздоры существовали и среди арабских князей, которые в ходе борьбы за власть обращались за к христианам.

Объяснение:

Причиной преобразования Генеральных штатов (сословно-представительского собрания) в Учредительное собрание (общенациональный властный орган) стал кризис королевской власти Франции в конце 18 века. 17 июня 1789 года депутаты третьего сословия, которые считали главной задачей реформирование системы управления государством, объявили себя Национальным собранием. К ним присоединилась часть депутатов из других сословий. Людовик XVI не решился применить силу.

Позже к Национальному собранию присоединилось большинство духовенства, а затем 47 депутатов дворян во главе с герцогом Филиппом Орлеанским. 27 июня 1789 король обратился с к оставшимся депутатам от духовенства и дворян соединиться с третьим сословием. Людовик XVI надеялся, что консервативные дворяне сумеют удержать депутатов от принятия радикальных решений, но одновременно приказал сосредоточить в Париже и вокруг него двадцатитысячное войско. Это был первый этап Великой Французской революции.

9 июля 1789 депутаты Национального собрания приняли решение объявить себя Учредительным собранием (Assamblee nacionale constituante). Тем самым они определили свою главную задачу - выработку конституции страны

Українське суспільство ХІV-ХV ст. було неоднорідним та строкатим. Його основними станами були шляхта, духовенство, міщани й селяни. Стани відповідали соціально-правовим групам людей, які відрізнялися між собою майновим становищем у суспільстві, а також різними правами й обов’язками. У різних регіонах, які входили до складу різних країн, соціальна структура населення мала свої певні відмінності та особливості формування й становлення, що було зумовлено різницею в їхньому суспільному та економічному розвитку.

Становій організації тогочасного суспільства був характерний ієрархічний принцип побудови, тобто одні стани підпорядкувалися іншим, що зумовлювалося соціально-майновою нерівністю.

Магнати

представники шляхетського походження, родової й багатої знаті, великі землевласники.

Шляхта

провідний привілейований суспільний стан, що складався із вихідців різних соціальних груп, яким надавалися широкі політичні, майнові права та свободи і які несли військову службу.

Князі (титулована знать)

становили єдиний замкнутий стан, тому ні за багатство, ні за гроші, вплив чи владу не можна було стати князем, оскільки цього статусу міг набути тільки син князя (за кровним спадковим принципом).

Пани (заможна шляхта)

найзаможніші феодали, які вирізнялися родовитістю та спадковим землеволодінням; були членами великокняжої ради та брали участь у військових походах із власними військовими загонами.

Зем’яни (середня шляхта)

нащадки слуг, які здійснювали військову службу, завдяки чому отримували спадкове землеволодіння та певні шляхетські привілеї.

Бояри (дрібна шляхта)

виконували різного роду доручення та особисто несли військову службу; у своїх володіннях мали певні земельні наділи за рахунок виконання своїх обов’язків перед королем чи князем.

Духовенство

«церковні люди», – окремий привілейований стан у суспільстві, не підлягав світському суду, мав свою власну ієрархію.

Чорне

ченці та черниці.

Біле

світські парафіяльні священики.

Міщани

міське населення, яке займалися ремісничою та торговою діяльністю.

Патриціат

найзаможніші та найвпливовіші купці і ремісники.

Бюргерство

цехові майстри та середній клас населення.

Міський плебс

дрібні торговці, ремісники, вільні селяни.

Селяни

домінуюча частина населення, серед якого були як особисто вільні селяни, так і ті, що були прикріплені до свого наділу, відповідно – феодала.

Слуги

селяни, які відбували особисту службу при своєму господарі, у разі потреби виступали із ним у військовий похід та виконували різного роду доручення.

Данники

сплачували данину за користування землею, а також мисливськими й бортними угіддями; натуральна данина поступово витісняється грошовою платою.

Тяглі

відробляли панщину, та працювали в господарстві свого господаря здійснюючи «тяглу» службу, тобто разом зі своєю худобою обробляли землю, сплачували податки та виконували різного роду повинності.