Напишите небольшой рассказ на тему нашей страны в названии городов моего региона. в рассказе необходимо указать не менее 2 названий и охарактеризовать связь этих названий, с событием (деятельностью личностиименно тосно и гатчина, надо♥️♥️♥️​

1. Предпосылки к началу войны
-стремление всех стран к захвату новых территорий, разделу колоний и устранению конкурентов
-стремление стран отвлечь внимание народа от внутренних проблем
-каждая страна преследовала свою цель(личные интересы)

2. Противоборствующие стороны
  1914 г. Формирование двух блоков:

1) Блок Антанта:
-Российская Империя;
-Великобритания;
-Франция.

2) Блок Тройственный союз:
-Германия;
-Австро-Венгрия;
-Италия.

Итоги войны:

1)большие потери солдат
2)формирование государственно-монополистического капитализма
3)опустошение земель
4)упадок сельского хозяйства, т. к. все крестьяне ушли на войну
5)голод
6)Основательно была перекроена карта Европы
7)Усиление мирового влияния США
8)Начало гражданской войны в России

Революція 1848—1849 років у Австрійській імперії — буржуазно-демократична революція у Австрійській імперії, одна з європейських революцій 1848—1849 років. Задачами революції було встановлення громадянських прав та свобод, ліквідація феодальних пережитків. Окрім глибокої кризи політичної системи приводом до революції послужили міжетнічні протиріччя у багатонаціональній державі, прагнення народів імперії до культурно-політичної автономії. Фактично революція, що почалась у Відні, незабаром розпалась на декілька окремих національних революцій у різних частинах імперії.

Передумови

Австрійська імперія наприкінці правління Меттерніха (1815—1846) опинилась у стані глибокої кризи. Політична система, заснована на консервації старих порядків, підтриманні абсолютизму, централізації та всевладдя бюрократії, вже не відповідала вимогам часу: в Австрії та Чехії бурхливо розвивалась промисловість й банківська сфера, зміцнювалась національна буржуазія, розпочався культурний підйом народів імперії, що супроводжувався зростанням впливу інтелігенції та розвитком національних рухів. З 36 мільйонів громадян імперії австрійці складали меншість (трохи більше 20%), тоді як решта народів — угорці, чехи, італійці, поляки, хорвати, словаки, румуни, русини (українці) й словенці — перебували у підпорядкованому становищі, не мали національних автономій й підлягали політиці германізації. У 1840-х роках посилились національні рухи народів імперії, головною метою яких стали визнання національної мови та надання культурно-політичної автономії. Особливо широкого розмаху ці рухи набули у Ломбардо-Венеційському королівстві [1], Чехії [2] та Угорщині [3].