Вычислите относительную плотность метана (ch2) по воздуху. не получается​.добре люди есть.

№1

Еще в конце XIX века армия Бухарского ханства представляла собой феодальное ополчение. В ее основе находились конники, которые подразделялись на нукеров — служилых людей икара-чириков — ополченцев.

№2

Нукеры были прообразом регулярной армии и занимались только военной службой. Они разделялись на стрелков (мерган) и копейщиков (найзадаст). Хозяин нукеров платил им небольшое жалование и давал коней, а оружие и обмундирование нукеры приобретали за свой счет. В связи с этим их число никогда не было большим.

№3

Кара-чириков призывали из трудо населения во время войны и походов. Лошади и вооружение было делом самих ополченцев. Поэтому они были вооружены чем придется.

№4

На конец XVIII века в армии эмира бухарского на вооружении было всего 15 пушек и 5 мортир.

№5

До XIX века в армии Бухарского эмирата не было уставов и она функционировала по средневековым правилам и обычаям. Одним из обычаев было то, что поход не мог продолжаться более 40 дней. По истечению этого срока воины могли расходиться по домам, и это не считалось дезертирством. Другим обычаем было то, что осада города или крепости не могла продолжаться более семи дней. На восьмой день войско уходило от укрепленного пункта.

№6

Формирование регулярной армии в Бухарском эмирате началось в 1837 году. Численность первых регулярных войск составила 28 тыс. человек и 20 артиллерийских орудий.

№7

Кавалерийские части делились на галабатыров и хасабардаров. Галабатыры были вооружены пиками, шашками и пистолетами, а хасабардары мелкокалиберными пушками — фальконетами.

№8

К началу ХХ века в Бухарском эмирате появляется пушечно-литейный завод. В этот же период в войска эмира бухарского поступают первые пулеметы британского производства.

№9

Появление регулярной пехоты «сарбазов» вызвало недовольство у узбекской знати, которая усмотрела в этом покушение на свою значимость, которую она играла в качестве основной военной силы. В связи с этим эмир набирал сарбазов из пленных персидских и русских солдат, а также сардаров — оседлое тюркское и таджикское население.

Богдан Хмельницький в історії України

Богдан Хмельницький — син українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко від Чигирина мав невеликий хутір Суботів. Ще зовсім молодим Богдан вступив до козацького війська. Вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битві під Цецорою (1620 року) боровся поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки.

Вийшовши з неволі, став сотником Козацького війська, і знали його запоріжці як відважного й розумного чоловіка. По невдалому козацькому повстанні в 1638 році Хмельницький жив постійно в Чигирині або в своєму хуторі Суботові, успадкуваному від батька. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому й боялися його. Тому часто посилали його з козаками в степи нищити татарські загони. Коли вже в 1647 році Хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, Чаплинський напав зі своїми гайдуками на Суботів.

Тоді Богдан Хмельницький вирішив помститися за свою кривду і за кривди народу не тільки Чаплинському, а й усім подібним панам, що зухвало поводилися з народом. Він поїхав на Січ, скликав усіх козаків, що малими загонами перебували по степах, і розказав їм про свою кривду й кривду всього народу. В 1648 році він рушив проти польського війська і всієї шляхти, що була в Україні. Незабаром стали приставати до козаків молоді й старі, і Богдан вже мав коло себе велике військо й почав перемагати поляків. Під Жовтими Водами розбив військо Стефана Потоцького, а його самого взяв до неволі. Під Корсунем розбив головні польські сили і взяв до неволі обох польських воєначальників: Потоцького й Калиновського. Пани й орендарі, зачувши про те, що сталося коло Жовтих Вод і Корсуня, самі почали втікати з України, утік також і князь Ярема Вишневецький, найжорстокіший ворог козаків.

Визначною подією в Україні було прийняття рішення Богданом Хмельницьким про возз'єднання України з Росією, яке відбулося в місті Переяславі 1654 року.

Гетьман Хмельницький має в українській історії велику славу, бо він перший рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю народу і рідної землі.

Про Хмельницького народ складав пісні, з яких багато дотепер збереглося. Його прославили декотрі наші письменники у віршах, в оповіданнях і повістях. У Києві, на площі перед храмом святої Софії, стоїть гарний пам'ятник Хмельницькому.