Жан жак руссо какие стороны жизни капиталистического общество он поверг? ​

Социальные институты, частная собственность, гражданское общество, классовая стратификация.

Объяснение:

Основная проблема для Руссо не в природе или человеке, а в социальных институтах. Руссо считает, что общество развращает чистую личность. Он считал, что разум имел возможность для качественного прогресса, но он потерпел неудачу, утверждая, что акт размышления противоречит природе. Руссо утверждает, что естественная доброта человека была испорчена прогрессом, которого он достиг, и знаниями, которые он приобрел. Он продолжал атаковать эру разума, подчеркивая чувство, противоположность разума, как ключ к реальности и будущему.

Зло, жадность и эгоизм появились, когда человеческое общество начало развиваться. Когда люди формировали социальные институты, они развивали пороки. Одним из таких учреждений была частная собственность, которая поощряла алчность и личный интерес. Руссо рассматривал частную собственность как разрушительное, импульсивное и эгоистичное учреждение, поощряющее жадность и удачу.

Проблемы человека возникли из-за гражданского общества. Например, поскольку таланты не были распределены поровну между людьми, баланс, который существовал в естественном состоянии, был нарушен, и из-за неравенства возникли противоречивые интересы. Более талантливые и умные люди добились успехов в науке, технологиях, торговле и так далее. Неравенство развивалось, поскольку некоторые люди производили больше и зарабатывали больше. Для Руссо гражданское общество это состояние войны. Бедные, слабые и ленивые не хотели меняться, но вещи вокруг них изменились, заставляя их воровать или получать средства к существованию от богатых.

Відповідь:

На межі III-II тис. до н. е. острови й узбережжя Егейського моря стали ареною розвитку своєрідних культур. Особливо вирізнялися острів Крит і місто Мікени в північно-східній частині півострова Пелопонес. Відкрили крито-мікенську цивілізацію археологічні розкопки Артура Еванса і Генріха Шлімана на межі XIX-XX ст.

На острові Крит існувало кілька самостійних міст (Кносс, Фест, Тіліс та ін.), в яких з II тис. року до н. е. з’являються перші палаци критської культури. Від східних палаців їх відрізняло складне внутрішнє планування у поєднанні з комфортом ("критські лабіринти"), система спеціальної вентиляції, водопостачання, високохудожній стінний живопис. На Криті не будувалися храми, для культових обрядів використовували алтарі біля палаців або у "священних гаях".

У кінці XV ст. до н. е. критські палаці зруйнували варварські племена ахейців і з цього часу підвищується новий культурний центр – ахейське місто Мікени.

Вищого розвитку мікенська культура досягла в XVI-XIII ст. до н. е. Вона запозичила багато критських досягнень: лінійне письмо, техніку вазового розпису і настінного живопису, особливості релігійного культу. Разом з тим мікенська культура відрізнялася від критської. Палаци міст мали вигляд монументальних споруд, захищених міцними кам’яними стінами "циклопічної" кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем (мегарон) вважається прототипом грецьких храмів. Монументальність характерна і для мікенської скульптури. Це відомі Левові ворота в Мікенах, золоті усипальниці царів та ін. У XII ст. до н. е. мікенська цивілізація закінчила своє існування під ударами дорійців. Вона стала об’єднуючою ланкою між культурами стародавніх східних цивілізацій та культурою античного світу.

Після короткочасного періоду "темних віків" в Греції починається відродження культури. Із розрізнених племен виникає єдина грецька народність. Історичним підтвердженням цих процесів вважаються поеми Гомера "Іліада" та "Одіссея" (тому цей період називають героїчним гомерівським). Це відомі оповідання про події, зв’язані з Троянською війною та поверненням Одіссея до Ітаки. Давньогрецький епос був тісно пов’язаний з міфологією та поширеними релігійними уявленнями, для яких характерно існування політеїзму. Поступово сформувався своєрідний міфологічний світогляд, у якому простежується перехід від поклоніння тваринам і рослинам до антро ізму (обожнення людини, уявлення богів в образі прекрасних і безсмертних людей)

Пояснення:

я хз, але ось

Что такое революционная ситуация?
Это - Совокупность объективных условий, выражающих кризис данного экономического, социального, политического строя и создающих возможность революции. Главными признаками революционной ситуации Ленин называл три следующих объективных фактора, которые, собственно, и образуют - в непременной их совокупности - революционную ситуацию как таковую: 1) кризис "верхов", 2) кризис "низов", 3) экстраординарная активность масс. В России все эти объективные условия совокупно впервые сложились к концу 50-х годов XIX в.