Охарактеризуйте внешнюю политику руси в период 972-980гг.​

ответ: торговым партнером руси была могущественная византийская империя. киевские князья неоднократно совершали походы на византию. большую известность получил договор между ней и русью, заключенный князем олегом (879-911) в 911 году в результате его похода на константинополь. он был написан на и греческом языках, давал право купцам месяц жить за счет греков в византийской столице (однако они   должны были ходить по городу без оружия и иметь при себе письменные документы, а также заранее сообщать о своем визите). договор обеспечил возможность вывоза собираемой на руси дани и продажи ее на византийских рынках.

в княжение игоря (912-945) в 944 году договор был вновь подтвержден, но на менее выгодных условиях. его жена ольга, правившая после гибели мужа (945-964), поддерживала с византией мирные отношения. в 946 или 957 году она совершила дипломатический визит в константинополь, где приняла христианство, что, однако, не повлекло за собой массового крещения населения руси.

походы святослава

перед князем святославом (964-972) стояла защиты руси от набегов кочевников (печенегов) и прокладывания торгового пути в другие страны. с этими он успешно справился. в своих многочисленных походах святослав нанес поражение волжской булгарии (мусульманское государство на средней волге и нижней каме), разгромил давнего врага восточных славян - хазарский каганат, взял его города итиль и саркел. князь успешно воевал на северном кавказе и азовском побережье, покорив племена ясов (предки осетин) и касогов (предки адыгов), овладел тмутараканью на таманском полуострове, отразил натиск печенегов. святослав старался приблизить границы руси к византии и включился в 967 году в болгаро-византийский конфликт на стороне константинополя, однако затем повел борьбу уже против императора никифора фоки за полуостров. во время этого конфликта князь даже хотел перенести столицу своего государства на дунай в город переяславец, куда свозились бы, как он предполагал,   блага из разных стран: византии, руси, венгрии, чехии. но борьба с византией окончилась неудачно: святослав был окружен 100-тысячным греческим войском.

У Західній Європі цю епоху називають ранній сучасниий європейський період, що включає в себе протестантську Реформацію, Європейські релігійні війни, Епоху Великих географічних відкриттів і початкуєвропейського колоніалізму, зростання сильного централізованого уряду, початок формування національним держав, які є прямими попередниками сучасних держав, епоху Просвітництва і наукових досягнень першого етапу Промислової революції. Поява культурного і політичного домінування Західного Світу протягом цього періоду відома як Велика дивергенція.

Раннього сучасний період закінчується Французькою революцією,Наполеонівськими війнами і ліквідацією Священної Римської імперії наВіденському конгресі. В кінці раннього сучасного періоду Британська таРосійська імперії перетворилися на світові держави, в той час як три великі Азіатські імперії раннього сучасного періоду, Османська Туреччина, Індія Моголів та Китай Цінь, увійшли у період стагнації або занепаду.

Відродження та «ранній новий час»

Вислів «ранній новий час» часто вважають тотожним термінуВідродження. Проте, «Відродження» правильно вживати у відношенні до ряду різноманітних культурних подій, які сталися за кілька сотень років у різних частинах Європи — особливо у центральній і північній Італії — і, охоплює перехідний період від пізньосередньовічної цивілізації до початку раннього нового періоду. В образотворчому мистецтві і архітектурі, термін «ранній новий час» не є прийнятним, тому що епоха Відродження виразно відрізняється від нього. Визначення «ранній новий час» може стосувати лише при вивченні літератури цього періоду. Європейська музика раннього сучасного періоду, як правило, ділиться на музикуВідродження і Бароко. Так само, філософія поділяється нафілософію Відродження і Просвітництва. Інші галузі відзначаються набагато більшою послідовністю протягом усього періоду, наприклад війна і наука.

Римляне первой эпохи – в основном земледельцы и торговцы, есть среди них и ремесленники, и скотоводы. Они живут в родовой общине, где все знают друг друга, а старшина общины – глава этой семьи. Он обычно является самым старшим и ответственным членом семьи. Дома сделаны чаще всего из глины и камня, но попадаются и деревянные постройки.

Но через сотню лет римляне изменились, и если мы навестим их тогда, мы увидим совсем других людей, которые многое переняли из греческой культуры. Им теперь больше интересна роскошь, и земледельцев начинают заменять ремесленники, которые теперь специализируются в новых направлениях. Есть и ювелиры, и ткачи, и красильщики, которых раньше не было. Торговля процветает, и в доме семьи, к которой мы пришли в гости, мы увидим много интересных импортных штучек, которые торговцы привезли из далеких стран. Теперь у многих семей есть прислуга или рабы.

А если мы отправимся в гости к римлянам третьей эпохи, то увидим совсем других людей. Теперь их культура больше похожа на восточную. В целом римляне стали более образованными людьми, и за столом они будут соблюдать этикет, пользоваться вилкой и ножом, а на стол подадут гостям вино и сливочное масло, помимо многих других изысканных блюд.