1. В рамках напишите названия государств, с которыми взаимодействовали (воевали) правители Ак Орды; 2. Над стрелками напишите даты и результаты военных столкновений; 3. Определите главное, на ваш взгляд, направление внешней политики Ак Орды.

Перша половина ХХ ст. у більшості людства нерозривно пов’язана з двома світовими війнами, що назавжди змінили хід історії. Знаковим є те, що в обох світових війнах, Німеччина виступала, як найактивніша сторона конфлікту, а у випадку ІІ світової і як головний її ініціатор. Після І світової війни, Версальська система договорів практично поставила Німеччину на коліна, а величезні репараційні виплати і втрата промислового потенціалу не дозволяли Німеччині «підвестись».

З приходом нацистів на чолі з Адольфом Гітлером до влади у 1933 р., німецький народ починав вірити у «реванш» за програну війну. Ідеї нацистів потрапили на сприятливий грунт для їх поширення. Але тільки чітко спланована система заходів у внутрішній та зовнішній політиці дозволила б вести виграшну війну.

Гітлеру довелось повністю відбудовувати військовий потенціал Німеччини, що було б неможливо без продуктивної важкої промисловості та сільського господарства, без великих людських та економічних ресурсів та без тотальної підтримки населення через ідеологію. Все це мало діяти в комплексі для реалізації амбітних планів нацистів.

Тому вивчення внутрішньої політики Третього Рейху дозволяє зрозуміти, яким чином та якими нацисти на чолі з А. Гітлером з країни у якій було величезне безробіття та розруха, зуміли створити провідну військово-політичну силу в світі, не втративши при цьому підтримки німців.

Федор Алексеевич (1661—1682), русский царь (с 1676 г.) из династии Романовых.

Родился 9 июня 1661 г. в Москве. Сын царя Алексея Михайловича и его первой супруги Марии Ильиничны Милославской. Просвещённый реформатор, ученик Симеона Полоцкого, увлекался науками, искусствами, разведением лошадей и стрельбой из лука. Страдал наследственным авитаминозом, на пару месяцев в году приковывавшим его к дворцовым покоям.

Фёдор Алексеевич женился по собственному выбору на Агафье Симеоновне Гружевской — дочери смоленского шляхтича (1680 г.), а после её смерти от родов — на столь же незнатной красавице Марфе Матвеевне Апраксиной (1682 г.).

На основе общей переписи населения (1678 г.) царь провёл налоговую реформу, заменив множество податей единым подворным обложением (1679 г.). Утвердил единую систему мер и единое расписание работы всех государственных учреждений. Вдвое расширил центральный государственный аппарат, унифицировал функции ведомств-приказов и создал постоянное правительство — Расправную палату (1680 г.). На местах установил единовластие воевод, отняв у них финансовые функции. Ликвидировал «кормления» — систему, по которой воевода получал жалованье («кормился») за счёт местных жителей.

В 1679 г. приступил к созданию регулярной армии, оставив за её пределами только казаков, и обязал всех дворян нести службу в полках.

Осенью 1681 — зимой 1682 г. отменил местничество — обычай, согласно которому чины в государстве давались в соответствии со степенью знатности.

Открыл в Москве светскую Верхнюю типографию, дома призрения для инвалидов, приют для сирот с обучением грамоте и ремёслам. Подписал «Привилей Московской академии» — принципы устройства всесословного учебного заведения для формирования кадров просвещённых государственных чиновников.

Пытался ввести при дворе европейскую одежду, поощрял новые направления в литературе и живописи.

Заключил после войны 1673—1681 гг. мир с Турцией, по которому последняя признавала Левобережную Украину владением России. Скончался 7 мая 1682 г. в Москве.

Его смерть вызвала народные волнения в столице — восставшие обвиняли придворных в убийстве царя.