УМОЛЯЮ ОЧЕНЬЯ НАДО (больше нет) Закономерно ли образование двух противоположных лагерей второй мировой войны?

да закономерно протиположных лагерей

Объяснение:

Проте роздробленість Київської Русі у сер. XII ст. зовсім не означала її повного політичного розпаду. Вона й надалі залишалася відносно єдиною державою зі спільними законами, територією, культурою, церквою. Змінилася лише форма державного устрою: на зміну централізованій монархії прийшла федеративна. Із сер. XII ст. Давньоруською державою спільно керує об'єднання найвпливовіших і найсильніших князів, що розв'язує питання внутрішньої і зовнішньої політики на з'їздах — "снемах". Такий порядок сумісного правління дістав у історичній науці назву " колективного сюзеренітету". Мала місце й система дуумвіратів, тобто двох співправителів — представників, як правило, ворогуючих династій. Цим київське боярство, яке укладало з ними договір, прагнуло досягти відносної рівноваги сил, а відповідно й спокою. (Київська земля, на відміну від інших, не перетворилася на спадкову вотчину якоїсь із князівських ліній, а впродовж усього періоду феодальної роздробленості вважалася загально династичною спадщиною давньоруського князівського роду.) Київ залишався безумовним загальнодержавним центром, у якому містилася резиденція митрополитів, і мрією чи не кожного більш-менш значного члена родини Рюриковичів. Іншого центру легітимності просто не було. На думку дослідників, аж до кінця 60-х років XII ст. необхідною умовою досягнення князями політичної старшості було володіння київським престолом. Пізніше боротьба князів за відновлення загальноруської єдності відбувалася шляхом утвердження в ролі об'єднавчого центру стольного міста однієї із земель, але за обов'язкової участі правителів у співволодінні Києвом.

Значну роль у розвитку самосвідомості українського народу відіграло культурно-освітнє товариство «Просвіта», засноване 1868 р. народовцями у Львові. За статутом товариство мало «спомагати народну просвіту в напрямах моральнім, матеріальнім і політичнім».

За характером своєї діяльності «Просвіта» нагадувала громади в Наддніпрянській Україні, але на відміну від них мала чітку структуру. Першим головою товариства був Анатоль Вахнянин. Якщо на перших загальних зборах «Просвіти» були присутні 64 члени, то за десятиліття їхня чисельність зросла до 800. Згодом, завдяки клопотанням віце-маршалка галицького сейму Ю. Лаврівського, «Просвіті» почали надавати державну дотацію. Зазвичай їй допомагали внесками й народовці. Один з очільників «Просвіти» — український шляхтич-землевласник Володислав Федорович заявив про те, що оскільки «Просвіта» «прийняла на себе труд видавати шкільні книжки для добра народу», то вона має бути незалежною, і подарував товариству 12 000 голландських гульденів.

Объяснение: