(1)Перші зіткнення польських військ із турками почалися ще в ХVст2)У ХVІст. Польша намагалася уникнути конфліктів із Туреччиною, прагнучи отримати до від Туреччини під час Лівонської війни.(3)Однак посилання турецької експансії призвело до десяти польсько-турецьких війн.(4)Одна з найвідоміших битв відбулася біля Хотина, коли польське військо разом з українськими козаками завдало поразки туркам.

XIX век ознаменовался наступлением западных держав на Китай. Решающая роль в «открытии» Китая принадлежала Великобритании, которая стремилась превратить весь мир в рынок сбыта своих товаров и источник сырья.  

Предприимчивыми дельцами было найдено средство, при которого можно было выкачивать деньги из Китая, — опиум. С конца XVIII в. в Индии колонизаторы заставляли крестьян выращивать опийный мак, с тем, чтобы потом везти его в Китай. Опиум стал для китайцев подлинным бедствием. Те, кто попадал в наркотическую зависимость, не жалели никаких денег для его покупки. Золото и серебро из Китая широким потоком уходило в Англию.  

В марте 1839 г. в порт Кантон, через который шла главная торговля опиумом, с войсками прибыл посланник императора династии Цин для искоренения контрабандной торговли. Войска окружили поселение колонизаторов и заставили англичан сдать весь опиум, который был уничтожен. В сентябре 1840 г. в Кантон прибыли английские военные суда. До 1842 г. продолжалась Первая опиумная война. Китай потерпел поражение и был вынужден открыть для иностранной торговли пять своих портов. Договор оформил захват англичанами острова Гонконг, который был передан в «вечное владение» Великобритании. Опиум стали ввозить в еще больших количествах. Англичане получили право экс- территориальности, т.е. неподсудности китайским законам, и право на организацию сеттльментов — поселений, где можно было жить, не подчиняясь законам Китая.

Объяснение:

Іван Степа́нович[1] Мазе́па (Коледи́нський)[2] (20 березня [2 квітня] 1639, Мазепинці або ж, за іншими даними, 29 серпня [11 вересня] 1639, Біла Церква[3] — 21 вересня [2 жовтня] 1709[4] за іншими джерелами, у ніч з 21 на 22 вересня[5], Варниця) — український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній (1687–1704)[6] і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709)[7]. Князь Священної Римської імперії (1707—1709). Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських герба Курч із Київщини.

Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Зробив великий внесок до економічно-культурного розвитку Лівобережжя. Перебуваючи під патронатом московського царя Петра I, проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини. Кавалер орденів Андрія Первозваного (1700) і Білого Орла (1705). Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708 року підтримав бік шведів. Після поразки під Полтавою вимушений був переселитись до Молдовського князівства.

Объяснение: