Про складову якого процесу йдеться в уривку із джерел: "Цього (1085 року) року зібрав король Альфред велике військо... й розпочав облогу міста. Маври добре укріпили Толедо... Але зібралося в Толедо надто багато людей, і вичерпалися його припаси, й довелося маврам здати місто..."? А) РеконкістаБ) Боротьба з єретикамиВ) "наступ на Схід"Г) Комунальний рух ​

ответ:Політичне становище українських земель у XIX ст.

Як уже зазначалося у попередньому розділі, наприкінці XVIІІ ст. українські землі, за трьома поділами Польщі, потрапляють під владу двох імперій - Російської та Австро-Угорської. Майже 150 років від кінця XVIІІ до початку XX ст. українці перебували під владою цих імперій: 80 % із них підлягали російським імператорам, решта населяли імперію Габсбургів. Так українці опинилися у складі політичної системи, що радикально відрізнялася від устрою, до якого вони звикли. Обидві імперії являли собою величезні територіальні конгломерати, численне населення яких складалося із етнічно й культурно різноманітних народів. За своїм політичним устроєм обидві держави були самодержавними монархіями. Проте режими цих імперій помітно відрізнялися: в Росії була абсолютна монархія, в Австрії - конституційна.

Объяснение:

привет

К началу XV века многие русские земли оставались в зависимости от Золотой Орды. Северные и северо-восточные русские территории от Балтийского моря до Урала входили в состав Новгородской земли. Однако Устюг и Вологда, ранее относившиеся к новгородским владениям, вошли в состав Ростовского княжества.

Заметно увеличило свои пределы Московское княжество. Тверское, Смоленское, Рязанское, Нижегородское княжества и Псковская земля имели собственные органы власти. Большинство западнорусских земель, ранее составлявших Киевское, Галицко - Волынское и другие княжества, входили теперь в состав Польши и Великого княжества Литовского. Если раньше борьба за объединение русских земель шла между Московским и Тверским княжествами, то теперь она развернулась между Москвой и Великим княжеством Литовским.

В середине XV в. Москва находилась в центре процесса объединения русских земель. В начале века велась кровопролитная и жестокая «московская усобица», которая продолжалась около 25 лет. Две ветви великокняжеского дома: московская и галицко - звенигородская боролись за власть. В 1472 г. Иван III перестал платить дань Орде. В 1480 г. на реке Угре монгольские войска не решились вступить в битву с русскими. Тем самым с золотоордынским игом было покончено навсегда, Русь обрела независимость. По мере распада Золотоордынского государства выделились крупные государственные объединения: Ногайская Орда, Казанское, Крымское, Касимовское ханства, Астраханское, Сибирское, Узбекское и Казахское ханства. Каждое из них, став самостоятельным, было достаточно сильным и постоянно враждовало с соседями.

В результате двух войн с Литвой Иван III присоединил к Московскому княжеству примерно треть земель Литвы, в том числе Северскую Украину, некоторые смоленские волости.

После падения Константинополя в 1453 г. под натиском турок - османов на геополитической карте мира исчезло государство Византия и появилась Османская империя. Это сказалось на ситуации в Северном Причерноморье, где генуэзские города - государства традиционно вели торговлю с Востоком и Западом.

Объяснение:

это самое краткое