У яких умовах розвивалася культура в Ранньому Середньовіччі? Чи можна ці умови назвати сприятливими?

ответ:Перші століття середньовіччя називали „темними віками” і навряд чи їх можна назвати сприятливими для поступу культури. Проте саме в цей період відбувалося народження нової європейської середньовічної культури, яка черпала свої початки з античної спадщини, культури варварів і християнства. Перші результати такої взаємодії стали відчутними в період «Каролінгського відродження».

Объяснение:

В епоху раннього середньовіччя, класична культура розвивалася та трансформувалася шляхом контакту з трьома іншими культурами: германськими загарбниками, християнством та ісламом.

В яких умовах та що впливало на розвиток культури? Ось основні тези:

• Найбільш яскраві явища в культурі кінця V-першої половини VII в. пов'язані з засвоєнням античної спадщини, що стало живильним середовищем для пожвавлення культурного життя в остготській Італії і вестготській Іспанії.

• Постійні війни та втручання не тільки руйнували, але й трансформовували культуру.

• Західні цінності індивідуалізму, консенсусного уряду та визнання релігійних відмінностей почали формуватися протягом середньовіччя.

• У 500 році "захід" ще не був політичним чи культурним утворенням, але до 1500 року карта Європи виглядала так, як сьогодні.

• У цей період католицька церква поступово розширювала свій духовний та інституційний авторитет у більшості країн Європи. Це безпосередньо впливало на розвиток культури у всіх його проявах.

• Період також характеризується як "вік лицарства". Рицарський кодекс підкреслював поважність, щедрість, турботу про безсилих та здатність переживати самовіддану та пристрасну романтичну любов. Ці реальні моменти також оспівувалися у шедеврах культури того часу.

Раннє Середньовіччя помилково вважається культурно однорідним періодом, адже на нього впливала велика кількість інших культур. Всі ці важелі сприяли розвитку мультикультуралізму та еклектичного бачення, яке дозволило створити індивідуальну культуру цього часу. Становлення культури раннього середньовіччя являло собою складний процес синтезу пізньоантичної християнської і варварської традицій. У цей період викристалізовується певний тип духовного життя західноєвропейського товариства, головна роль, у якій починає належати християнської релігії і церкві.

«Абсолютизм (от латинского absolutus — независимый, неограниченный), абсолютная монархия. Абсолютизм характеризуется тем, что глава государства, монарх, рассматривается как главный источник законодательной и исполнительной власти, которая осуществляется зависимым от него аппаратом; он устанавливает налоги и распоряжается государственными финансами. При абсолютизме достигается наибольшая степень государственной централизации, создаётся разветвлённый бюрократический аппарат (судебный, налоговый и т. д.), большая постоянная армия и полиция; деятельность типичных для сословной монархии органов сословного представительства или прекращается или теряет прежнее значение. Социальную опору абсолютизма составляет дворянство».

Эпоха просвещения (XVIII) вошла в историю как век разума. Разум и Просвещение — основные лозунги эпохи. В то же время это и «галантный век» (Франция). Франция стала гегемоном духовной жизни Евро­пы, а просветительские идеи охватили также Англию, Герма­нию, Италию, Россию. Кризис абсолютизма, буржуазные революции, распространение философских знаний подготови­ли рождение новой культуры. Это выражалось в новом пони­мании самого человека, которого, как считали просветители, можно изменить к лучшему. Отличительная черта идеологии Просвещения — надеж­на на человеческий разум и гармонию общества через просве­щение людей и развитие их творческого начала.

Революция во Франции-буржуазно-демократическая революция во Франции, одна из европейских революций 1848—1849 гг. Задачами революции было установление гражданских прав и свобод. Вылилась 24 февраля 1848 года в отречение от престола некогда либерального короля Луи-Филиппа I и провозглашение Второй республики. В президенты нового государства был избран в дальнейшем ходе революции, после подавления социал-революционного восстания в июне 1848, племянник Наполеона Бонапарта Луи-Наполеон Бонапарт.
Революция в Германии-революционные события, которые длились с марта 1848 года до позднего лета 1849 года в Германском союзе и стали частью буржуазно-демократических и национальных восстаний в большинстве стран центральной Европы.

Главной внутренней пружиной был вопрос об объединении Германии, устранении вмешательства князей, правящих феодальных сил в хозяйственную жизнь немецких государств, открывающее путь дальнейшему развитию капиталистических отношений. Идея объединения Германии нашла широкое распространение среди либеральной буржуазии.

Во время революции был создан первый общегерманский парламент — Франкфуртское национальное собрание и была отменена цензура.