Що стало причиною появи та поширення єретичних рухів у католицькій церкві ?

Єретичні ідеї зустрічали запекла відсіч із боку католицької церкви.

Церковні собори віддавали анафемі єресіархів і їх послідовників.

Для придушення масових єретичних рухів церква організовувала хрестові походи (Альбигойские війни, походи проти апостоликов, п'ять хрестових походів проти гуситів) .

Наприкінці XII в. з'явилася інквізиція (лат. inquisitio — розслідування) для суду й розправи над єретиками.

Спершу інквізиція була в підпорядкуванні єпископів.

В XIII в. вона перетворилася в самостійну установу під верховною владою тата.

Була створена система судового розслідування із застосуванням витончених катувань, заплутаних софістичних хитрувань і залякувань, за до яких у жертв виривали визнання провини. Широко застосовувалися шпигунство й доноси, які заохочувались передачею донощикам частини майна засуджених.

Для покарання засуджені передавалися в руки світських влади, тому що церква лицемірно відмовлялася від «пролиття крові».

Звичайно засуджених єретиків спалювали на багаттях.

При цьому нерідко влаштовувалися врочисті церемонії проголошення вироку інквізиції над групою єретиків — автодафе (исп. «акт віри») . Раскаявшиеся грішники зазнали довічному ув'язненню.

Під нагляд інквізиції попадали вчені, запідозрені у вільнодумстві й незгоді із установленими католицькою церквою канонами.

Одна інквізиція не могла впоратися з масовими єретичними рухами. Церква намагалася підірвати ці рухи зсередини, довести «омани» , що збилися зі шляху « дійсної віри» єретиків. Із цією метою церква визнавала деякі помірні секти й перетворювала їх у жебручі ордена. Так було із францисканцями.

Головною їхньою метою була боротьба з поширенням єретичних навчань. Ченці проникали в масу єретиків і своїми проповідями й прикладом намагалися відволікти їх від «оман» єресі й повернути в лоно католицької церкви. Орден мав строгу централізовану організацію на чолі з «генералом» , підлеглим безпосередньо татові.

За прикладом францисканского ордена в 1216 г. був заснований орден доминиканцев, творцем якого був іспанський чернець фанатик Доминик. Члени цього жебручого ордена вели інший, чому францисканц б життя. Вони одягалися не в руб'я, а в мантії вчених. Це були утворені « брати-проповідники» , що захопили у свої руки систему утвору, і насамперед богословські кафедри в університетах. З їхнього середовища вийшли такі відомі стовпи схоластики й богослов'я, як Альберт Великий і Фома Аквінський. Головною метою доминиканцев була боротьба з єресями. Іменуючи себе «псами господніми» (domini canes-співзвучно «доминиканцы») , вони громили єретиків не тільки з кафедр університетів, але й зброєю інквізиції. З них звичайно комплектувалися трибунали інквізиції

Объяснение:

ответ:

Объединение Германии и Италии происходит в период с 50х-60х годов 19 века и представляет собой 4 этапа.

Почему объединение было?

Потому что Германия и Италия остались слабы и раздроблены после революции. В конце 40х усилилась Сардиния, началась война против Австрии, и присоединение Северной и Центральной Италии к Пьемонту.

В 1860е начались походы Гарибальди, а в феврале 1861 года открылся итальянский парламент.

Так или иначе процесс объединения разбит на 4 этапа:

- 1859 год

Венеция под властью Австрии, Ломбардия передана в руки Сардинии

- 1860 год

В состав Сардинии вошли Тоскана, Парма и Модена

- 1960 год

К Сардинии присоединилось Неаполитанское королевство

- 1961 год

Образовалось Итальянское королевство, парламент которого возглавил Виктор Эммануил 2; в этом же году была принята конституция.

Подробнее - на -

Объяснение:

ответ:Ледовое побоище

И вновь он действовал решительно и без всякого промедления. В том же году Александр взял крепость Копорье. Немцев частью пленил, а частью отпустил домой, изменников же эстонцев и вожан повесил. На следующий год с новгородцами и суздальской дружиной своего брата Андрея Александр двинулся к Пскову. Город был взят без особого труда; немцы, бывшие в городе, перебиты или отосланы в качестве военной добычи в Новгород. Развивая успех, русские войска вступили в Эстонию. Однако в первом же столкновении с рыцарями сторожевой отряд Александра потерпел поражение. Один из воевод, Домаш Твердиславич, был убит, многие взяты в плен, а уцелевшие бежали в полк к князю. Русским пришлось отступить. 5 апреля 1242 года на льду Чудского озера (на Узмени, у Вороньего камня) произошла битва, вошедшая в историю как Ледовое побоище. Немцы и эстонцы, двигавшиеся клином (по-русски, свиньей), пробили передовой полк русских, но затем были окружены и полностью разбиты. И гнались за ними, избивая, семь верст по льду, свидетельствует летописец.

Битва со шведами на Неве

Это было первое по-настоящему серьезное испытание для молодого новгородского князя. И Александр с честью выдержал его, проявив качества не только прирожденного полководца, но и государственного мужа. Именно тогда, при получении известия о вторжении, и прозвучали его ставшие знаменитыми слова: Не в силе Бог, но в правде!

Собрав небольшую дружину, Александр не стал дожидаться помощи от отца и выступил в поход. По пути он соединился с ладожанами и 15 июля внезапно напал на шведский лагерь. Битва закончилась полной победой русских. Новгородская летопись сообщает об огромных потерях со стороны противника: И пало их многое множество; наполнили два корабля телами лучших мужей и пустили впереди себя по морю, а для прочих выкопали яму и побросали туда без числа. Русские, по свидетельству той же летописи, потеряли всего 20 человек. Эта победа принесла громкую славу двадцатилетнему князю. Именно в ее честь он и получил почетное прозвище Невский.