Що обумовило входження японії до групи великих держав

Процес посилення Японії та виходу її на міжнародну арену, як рівного та достойного гравця розпочався в період реставрації Мейдзі.  

Швидка індустріалізація та мілітаризація Японії під гаслом «збагачуй країну, зміцнюй її збройні сили» і «пропагуй розвиток промисловості» призвели до перетворення Японії у світову силу, входження до гурту великих держав та утвердження її, як колоніальної імперії. Вона стала ще сильнішою та заробила собі авторитет після Першої китайсько-японської війни, боксерського повстання, російсько-японської війни та Першої світової війни. Економічні та політичні потрясіння в 1920-х роках призвели до підйому мілітаризму, націоналізму та тоталітаризму, що в кінцевому підсумку завершилося членством Японії в Союз осі та завоювання значної частини Азіатсько-Тихоокеанського регіону у Другій світовій війні.  

Збройні сили Японії спочатку досягли масштабних військових успіхів під час Другої китайсько-японської війни (1937–1945 років) та Тихоокеанської війни. Однак після багатьох перемог союзників і після оголошення Радянським Союзом війни проти Японії 9 серпня 1945 р. та наступного вторгнення в Маньчжурію та інші території, ядерних вибухів Хіросіми та Нагасакі Імперія здалася союзникам 15 серпня 1945 року. Слідував період окупації території союзниками. У 1947 році за участю американців була прийнята нова конституція, яка офіційно доводила до кінця Імперію Японії. Окупація та реконструкція тривали до 1952 року, врешті-решт формуючи діючу конституційну монархію, відому як Японія.

Ассирийское войско постоянно сражалось за свою свою свободу поэтому, они стали самым воинственным народом на Среднем Востоке. Войско делилось на пехоту, конницу, воинов на колесницах и вс части.Ассирийская армия была хорошо вооружена и оснащена. Оборонительное вооружение изготовлялось из бронзы, а наступательное - из железа. Щиты  были разных форм и размеров, изготовлялись из дерева,кожи,металла. Шлемы делали из бронзы и железа.Тело воина защищал панцирь: короткий или длинный, из тростника или из кож. ремней, снабженных металл. бляхами.

Во времена Нового царства Египет постоянно вел войны. Вводились отряды колесничих, появились новые типы мечей -прямой и серповидный. Армия стала одной из важнейших частей государственного аппарата. Фараон был главнокомандующим, в его подчинении состоял целый штаб военачальников и офицеров, начиная от царского военного советника и кончая скромным распределяющим солдатских пайков. Египет также имел флот для ведения морских сражений и быстрой переброски войск. Армия Нового царства была разделена на два корпуса -южный и северный, которые действовали соответственно в Эфиопии и на Ближнем Востоке. Каждый полк назывался по имени одного из египетских богов (Амон, Ра, Сет и т.д.) и насчитывал 4000 пехотинцев и 500 колесниц, на которых было по два воина: возница правил и прикрывал щитом второго бойца. Маневренные колесницы нарушали строй противника и вызывали в его рядах панику. Горнисты и знаменосцы играли важную роль в сплочении войска и передаче приказов. Наемники из числа ливийцев и «народов моря» воевали против своих же соплеменников, нападавших на египетские владения.

Объяснение:

Ассирийское войско постоянно сражалось за свою свою свободу поэтому, они стали самым воинственным народом на Среднем Востоке. Войско делилось на пехоту, конницу, воинов на колесницах и вс части.Ассирийская армия была хорошо вооружена и оснащена. Оборонительное вооружение изготовлялось из бронзы, а наступательное - из железа. Щиты  были разных форм и размеров, изготовлялись из дерева,кожи,металла. Шлемы делали из бронзы и железа.Тело воина защищал панцирь: короткий или длинный, из тростника или из кож. ремней, снабженных металл. бляхами.

Во времена Нового царства Египет постоянно вел войны. Вводились отряды колесничих, появились новые типы мечей -прямой и серповидный. Армия стала одной из важнейших частей государственного аппарата. Фараон был главнокомандующим, в его подчинении состоял целый штаб военачальников и офицеров, начиная от царского военного советника и кончая скромным распределяющим солдатских пайков. Египет также имел флот для ведения морских сражений и быстрой переброски войск. Армия Нового царства была разделена на два корпуса -южный и северный, которые действовали соответственно в Эфиопии и на Ближнем Востоке. Каждый полк назывался по имени одного из египетских богов (Амон, Ра, Сет и т.д.) и насчитывал 4000 пехотинцев и 500 колесниц, на которых было по два воина: возница правил и прикрывал щитом второго бойца. Маневренные колесницы нарушали строй противника и вызывали в его рядах панику. Горнисты и знаменосцы играли важную роль в сплочении войска и передаче приказов. Наемники из числа ливийцев и «народов моря» воевали против своих же соплеменников, нападавших на египетские владения.

Бі́блія (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто Бібл, куди завозили папірус), або Святе́ Пи́сьмо, Свяще́нне Писа́ння — сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма християнськими конфесіями як Священне Писання. Результат складної праці з відбору цих текстів прийнято називати каноном, а більш або менш близькі за жанром, але такі, що не увійшли до канону, тексти, — апокрифами[1]. Усі книги біблійного циклу мають важливе значення для істориків, філологів тощо. Католицький та православний канони Святого Письма (Біблії) включають в себе 77 книг, а у протестантів — 66. У юдаїзмі лише Старий Завіт (Танах) розглядається як священна книга.