Які українські землі до якої держави входили ( Литва, Польща, Османська імперія (Кримське ханство), Молдавія, Угорщина, Московія?​

Відповідь:

Крім Польщі та Литви, на українські землі зазіхали Угорщина, Османська імперія та Московська держава.

Поступове захоплення Закарпаття Угорським королівством розпочалося в 30-х pp. XI ст., коли до його складу було включено північну частину краю. У XII ст. така ж доля спіткала весь край (нетривалий час Закарпаття було під контролем галицько-волинських князів). Від цього часу правителі Угорщини почали титулуватися "князями русинів".

Закарпаття у складі Угорського королівства поділялося на адміністративно- територіальні одиниці – комітати (жупи), які очолювали ішпани (жупани) – намісники, яких призначав король.

Король щедро роздавав землі краю угорським дворянам, католицьким храмам і русинській знаті, яка мадяризувалася (переймала угорську мову, культуру і переходила в католицтво). Угорці-землевласники переселяли в новопридбані маєтки угорських селян, а русинів витісняли в гірські райони з неродючими ґрунтами. Місцеве населення було закріпачено, позбавлено будь-яких прав і свобод.

Незадоволені існуючими порядками, селяни-русини неодноразово піднімали повстання, зокрема у 1315 та 1320 pp. на Закарпатті повстання проти угорської влади. Селяни і міщани краю разом з угорцями брали участь у повстанні 1514 р., очолюваному Дьєрдем Дожем. Проте всі виступи були жорстоко придушені.

Поразка угорсько-чеської армії у битві з турками під Могачем у 1526 р. спричинила розподіл Угорщини між Туреччиною, Трансильванією та Австрією. Східну частину Закарпаття отримала Трансільванія, а західну – Австрія. Упродовж наступних десятиліть закарпатські землі стали ареною постійної боротьби, що завдавало краю великих втрат.

Буковина входила спочатку до складу Київської держави, а потім – Галицько-Волинської держави. Під час монгольської навали зв'язки цих земель із галицько-волинськими послабилися, що спричинило виникнення в першій половині XIV ст. у північній частині Буковини Шипинської землі, яка перебувала під управлінням Золотої Орди. У середині XIV ст. буковинські землі захопила Угорщина, король якої Людовік призначив сюди намісником воєводу Драгоша, який сприяв переселенню в південну частину краю румунського населення з Трансильванії і Марморощини. Після проголошення незалежності Молдавського князівства (1359 р.) Буковина увійшла до її складу, де й перебувала до 1774 р. У складі

Молдавії Шипинська земля (її територія, в основному, збігається з сучасною Чернівецькою областю) зберігала до середини XV ст. свою автономію. Із втратою автономії зникла й назва, а ці землі були поділені на Чернівецький і Хотинський повіти і стали називатися Буковиною.

У 1514 р. Молдавія опинилася спочатку у васальній залежності від Османської імперії, а наприкінці XVI ст. стала її провінцією. Таким чином, Північна Буковина також потрапила під турецьке панування. У 1774 р. Буковину захопила Австрія.

У результаті монгольської навали більша частина південноруських земель опинилася в залежності від Золотої Орди. У 70-х pp. XIII ст. у Північному Причорномор'ї – від Дунаю до Дону – сформувався окремий Ногайський улус. На початку 60-х pp. XIV ст. межиріччя Дніпра й Нижнього Дунаю займали Кримська, Перекопська і Джамболунська орди. Поволі осідаючи в степовій частині Криму, чорноморські орди дедалі більше усамостійнювалися від Золотої Орди. Урешті-решт нащадок Чингізхана, Хаджі-Гірей, спираючись на прихильну до ідеї створення незалежної держави татарську знать, у 1428–1430 pp. утворив Кримське ханство. Згодом воно вийшло зі складу Золотої Орди і в 1455 р. проголосило свою незалежність. Проте незалежним Кримське ханство залишалося недовго й у 1478 р. було змушене визнати свою васальну залежність від Османської імперії, яка захопила чорноморське узбережжя Криму.

Пояснення:

Граф (c 1744) Пётр Алекса́ндрович Румя́нцев (4 [15] января 1725, Москва \ Строенцы — 8 [19] декабря 1796, село Ташань, Зеньковский уезд, Полтавская губерния) — русский полководец и военный теоретик. Генерал-фельдмаршал. Во время Семилетней войны командовал осадой и взятием Кольберга. Главнокомандующий действующей армией в ходе Русско-турецкой войны (1768—1774). За победы над турками при Ларге и Кагуле, которые привели к заключению выгодного для России Кючук-Кайнарджийского мира, удостоен титула «Задунайский».

Пётр Александрович Румянцев

Rumjanzew-sadunaiski.jpg

Портрет П. А. Румянцева-Задунайского работы неизвестного художника конца XVIII

После окончания Отечественной войны 1812г. стало очевидной необходимость проведения перемен в обществе.

1. Во главе Департамента государственной экономики назначен Н.Мордвинов. Принято решение сжечь бумажные ассигнации на 38 млн. рублей, ввести винно-водочную монополию, снизить пошлины на некоторые виды товаров.

2. В 1811г. прибалтийские помещики обратились с к царю освободить крестьян без земли. В 1816-1819г.г. отменено крепостное право в Прибалтике. Такие стали поступать от белорусских, польских, петербургских помещиков. Александр I поручил военному сановнику Аракчееву разработать проект аграрной реформы с оговоркой “не стеснять помещиков, не применять к ним насильственных мер».

В 1818г. проект разработан. Поступающие в продажу имения покупаются в казну (для этого требуется 5 млн. рублей). Выкупленные земли распределяли между крестьянами по 2 десятины, недостающую часть земли крестьяне арендуют у помещиков. Из-за отсутствия в казне денег и нежелания помещиков освобождать крестьян, реформа растянулась бы на 200 лет, поэтому не была проведена.

3. 1815-1857г.г. под руководством Аракчеева началась организация военных поселений. В селения вводились воинские части и все жители переводились на военное положение, приравниваясь к солдатам. Жили по армейским законам и одновременно занимались сельским хозяйством. Дети поселян зачислялись в армию в 7 лет, в части переводились в 18 лет.

4.В 1815г. Александр I дал Польше самую либеральную конституцию в Европе. Началась работа над созданием русской конституции.

В 1818- 1821г.г. составлена «Государственная уставная грамота Российской империи», её автором был Н.Н.Новосильцев и Вяземский. Её основные положения:

- Россия федерация и делится на 12 наместничеств;

- Двухпалатный парламент;

- Монарх имеет право законодательной инициативы, вносит законопроекты в парламент. Без согласия парламента закон не может быть принят.

- Монарх назначает сенаторов и утверждает депутатов нижней палаты;

- Введение гражданских свобод;

Проект не предусматривал освобождение крестьян и наделение их гражданскими и политическими свободами. Но первая в истории России конституция не была обнародована. Осуществлению реформ помешало мощное сопротивление основной части российского дворянства. Революционные события в Италии и Испании в 1820-1821г.г. и волнения солдат Семёновского полка в России положили конец колебаниям царя в выборе методов и форм государственного правления, приведя его к политике абсолютизма и реакции. Во второй половине своего правления Александр I правил руками своего генерала Аракчеева («аракчеевщина»). С 1820г. усилилась цензура, запрет тайных организаций.