Як розвивалися національно-визвольна боротьба народів Балканського півострова які перебували під владою Османської імперії​

1. Куртуазна література  — світська, лицарська література європейського Середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод лицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Куртуазний роман часто вдається до атмосфери казковості. Однією з головних тем в цьому романі є тема кохання до прекрасної дами та здійснення подвигів заради неї. Проте героїв об'єднує лише платонічне кохання. Саме кохання в такому романі повне куртуазності. Загалом, «куртуазний» — той, що орудує усіма видами зброї, вправний в усіх видах мистецтва (спів, гра на різноманітних музичних інструментах, обізнаність в живописі тощо), грає в шахи, знається на морській справі, знає велику кількість іноземних мов.

2. Упродовж XI – XV ст. мистецтво знало два основні художні стилі, які заступали один одного — романський(Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад. Романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками.) і готичний(Особливе місце в мистецтві готики західноєвропейських країн займав міський собор — вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (переважно вітражів). Непорівнянний простір собору, вертикалізм його веж і зводів, підпорядкування скульптури ритмам динамічності архітектури, багатобарвне сяйво вітражів робили сильний емоційний вплив на віруючих.). Перший стиль — романський — панував у XI – XII ст., другий — готичний — у XII – XV ст. Ці стилі найбільш яскраво проявилися в архітектурі замків і церков.

3. Папа Григорій IX перетворив Інквізицію з Єпископської на Папську, підпорядкувавши її безпосередньо Святому Престолу. Для керування Інквізицією на різних рівнях призначались домініканці та францисканці, монахи з двох нових тоді жебручих орденів, значно рідше — монахи з інших орденів. Для єретиків, що не хотіли відректися від єресей, була призначена смертна кара, для виконання якої їх передавали до рук світської влади.  Папа Інокентій IV у 1252 році дозволив Інквізиції застосовувати тортури. Тут треба помітити, що за весь час існування Інквізиції вона ніколи не застосовувала тортури так масштабно та жорстоко, як світська влада.

Объяснение:

Вот можно бал !!

1.Монархия — это форма правления, при которой вся полнота политической власти (либо преобладающий объем полномочий по управлению государством) принадлежит одному человеку — монарху.

2.Легион в Риме состоял из 2-10 тыс. (в более поздние периоды 4,320) пехотинцев и нескольких сотен всадников. Каждый легион имел свой номер и название.

3.Октавиан Август к 14 году нашей эры сократил армию до 28 легионов.Во время расцвета Древнего Рима общая численность армии обычно состовляла до 100 тыс человек.

4.21 апреля 753 г.До рождества Христова.

5.Ромул и Рем

6.21 апреля 753 г.До рождестваХристова.

7.Несомненно, самой античной версией является догадка римского грамматика Сервия Гонората (IV -V вв.), который предполагал, что имя города происходит от древнего названия реки Тибра – Rumon (Rumen), где корень является основой глагола ruo “течь”, или, словом, “город на реке”.

8.Ромул Август

9.Этимология и значение преобладавшего впоследствии термина consules спорны. В античности его переводили как «заботящиеся» о родине, гражданах, государстве или «опрашивающие» народ и сенат, а в новое время различные историки античности переводили по-разному: Бартольд Нибур — «вместе находящиеся», Теодор Моммзен — «вместе танцующие», Эрнст Херцог — «вместе идущие», Вильгельм Зольтау — «вместе заседающие», то есть товарищи

10.э. избирались они Сенатом на один год в центуриатных комициях. Коллегия двух консулов была учреждена, согласно античной традиции, после изгнания царя Тарквиния Гордого. Должность упразднена в 705 г.

Дай бал !