Объясни смысл поговорок. Всей одёжки - лапти да шапка. По одёжке протягивай ножки. ​

По одёжке протягивай ножки — жизнь, поведение, стремления, мечты человека должны находиться в гармонии с его характером, наклонностями, возможностями, свойствами души. Переоценивать себя, так же как и недооценивать, вредно. Познание себя, реальная оценка своих позволяет человеку прожить жизнь без серьезных проблем.

А первую я ни разу и не слышала, извините(

КРЕВСКАЯ УНИЯ 1385 года - соглашение о политическом объединении Польского королевства и Великого княжества Литовского, заключённое 14.08.1385 года в Кревском замке.

Пред­по­сыл­ки за­клю­че­ния Кревской унии име­лись как с поль­ской, так и с ли­товской сто­ро­ны. Польские пра­вя­щие кру­ги (пре­ж­де все­го в ли­це ма­ло­поль­ской шлях­ты) стре­ми­лись устра­нить уг­ро­зу ли­товских на­бе­гов на восточные гра­ни­цы Поль­ши, за­дей­ст­во­вать ли­товские во­енные си­лы для экс­пан­сии на русские зем­ли и борь­бы с Тев­тон­ским ор­де­ном. Ли­товскому бо­яр­ст­ву не­об­хо­ди­мо бы­ло опе­реть­ся на Поль­шу, что­бы ус­пеш­но про­ти­во­сто­ять аг­рес­сии Тев­тон­ско­го ор­де­на при од­но­вре­мен­ном про­дол­же­нии экс­пан­сии на русские зем­ли. Обе сто­ро­ны вы­ска­зы­ва­ли за­ин­те­ре­со­ван­ность в кре­ще­нии ли­тов­цев-языч­ни­ков по ка­то­лическому об­ря­ду: с од­ной сто­ро­ны, ли­товские пра­вя­щие кру­ги стре­ми­лись таким образом ли­шить Тев­тон­ский ор­ден воз­мож­но­сти ар­гу­мен­ти­ро­вать на­па­де­ния на тер­ри­то­рию ВКЛ же­ла­ни­ем об­ра­тить языч­ни­ков в ка­то­ли­цизм; с другой сто­ро­ны, польская Цер­ковь в ли­це ар­хиепископа Гнез­нен­ско­го бы­ла за­ин­те­ре­со­ва­на в рас­про­стра­не­нии сво­ей юрис­дик­ции на зем­ли Лит­вы. Эти пред­по­сыл­ки Кревской унии вы­ра­зи­лись в поль­ско-ли­товском сбли­же­нии в XIV веке (ди­на­стические бра­ки Ге­ди­ми­но­ви­чей и Пяс­тов; про­ек­ты кре­ще­ния ВКЛ с од­но­вре­мен­ным под­чи­не­ни­ем соз­да­вае­мой ли­товской цер­ков­ной про­вин­ции ар­хи­епископу Гнез­нен­ско­му). Не­по­сред­ст­вен­но за­клю­че­нию Кревской унии пред­ше­ст­во­ва­ли поль­ско-ли­товские пе­ре­го­во­ры, наи­бо­лее ран­ние дос­то­вер­ные све­де­ния о ко­то­рых от­но­сят­ся к январю 1385 года. На них ре­шал­ся во­прос о бра­ке великого князя ли­тов­ско­го Ягай­ло и ма­ло­лет­ней польской ко­ро­ле­вы Яд­ви­ги. По ус­ло­ви­ям Кревской унии Ягай­ло в слу­чае же­нить­бы на Яд­ви­ге дол­жен был при­нять кре­ще­ние и кре­стить по ка­то­лическому об­ря­ду ли­тов­цев-языч­ни­ков (в т. ч. не­кре­щё­ных пред­ста­ви­те­лей ди­на­стии Ге­ди­ми­но­ви­чей), объ­е­ди­нить си­лы Поль­ши и ВКЛ для воз­вра­ще­ния ут­ра­чен­ных ими зе­мель, а так­же «на­веч­но при­сое­ди­нить» зем­ли ВКЛ к Поль­ше (т. е. осу­ще­ст­вить их ин­кор­по­ра­цию в со­став Польского ко­ро­лев­ст­ва).

Тривалість життя:

Середня тривалість життя людини складала 30—35 років, що не виключало наявності людей, які досягали похилого віку. Більшість чоловіків умирала у віці 40—60, жінок — 20—40 років. Як і раніше, великою залишалася смертність новонароджених: лише половина з них досягала десятирічного віку. Пов'язано це було з відсутністю медичної до під час пологів, нехтуванням елементарних правил гігієни. Лікарень у сучасному розумінні просто не існувало, були лише притулки для невиліковно хворих, калік і престарілих.

Жахливі санітарні умови, особливо в містах, сприяли поширенню хвороб і епідемій. У XVI — першій половині XVII ст. окремі райони Європи неодноразово вражала епідемія чуми.

Значними були людські втрати також від епідемій віспи, холери, тифу.

Населення Європи гинуло не лише від епідемій, а й від голоду в неврожайні роки, пожеж, воєнних спустошень. Особливо відчутними були втрати від війн, пов'язані з початком використання вогнепальної зброї та масовим убивством мирного населення, що стало звичною практикою ведення воєнних дій.

Житло:

У XVI ст. більшість селян європейських країн будувала свої оселі на півдні Європи з каменю, на півночі — з дерева. Дах будинку робили з соломи або очерету. Всередині будинку окремих кімнат зазвичай не було — всі члени сім'ї жили у спільному приміщенні. Для опалювання помешкання і готування їжі використовувалося вогнище. Меблів у селянській оселі було обмаль: простий стіл, лави, скриня для речей, один–два табурети і сінник замість ліжка. Їжу готували в казані, що висів над вогнищем, а їли переважно зі спільного посуду, бо мисок і кухлів на всіх не вистачало. Селянські житла упродовж тривалого часу не змінювалися, залишаючись такими, як у минулому.

А от житла міщан у той час зазнали суттєвих змін. В містах з'являється дедалі більше кам'яних будинків.

Меблі та речі були свідченням заможності господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних полицях. Різноманітні речі та одяг зберігали у скринях, що прикрашалися орнаментом і розписом.

Їжа:

Селяни та бідні міщани харчувалися набагато скромніше, ніж знать, проте і їхнє меню стало набагато різноманітнішим. Під час обіду на їхньому столі були каша, сир, яйця, хліб, олія і тваринне масло, а в свята з'являлись окости й ковбаси. Добрим додатком до столу були овочі зі свого городу чи базару, а також ягоди, горіхи і фрукти..

Одяг та мода:

Зміни, що розпочалися в усіх сферах життя європейців, охопили і світ одягу. Поширилося правило не просто одягатися, а слідувати моді, змінюючи щорічно фасони суконь і камзолів. А втім, вир моди захопив не всіх. Одяг бідняків і селян залишався незмінним. Ігнорування моди — сумна традиція бідноти, хоч би де і коли вона жила. Селяни мали один незмінний робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.