Основн завоювання або придбання колоній 19 ст

Объяснение: Колоніа́льна полі́тика — діяльність держави, економічно та політично більш розвиненої, спрямована на включення до кола свого впливу та остаточне підкорення іншої держави, менш сильної, або ж народів, що знаходяться на нижчому щаблі розвитку і, часто, ще не завершили державного оформлення, а також утримання держави чи народу у своїх руках[1].

Колоніальна політика — це політика поневолення і експлуатації за до військового, політичного та економічного примусу народів, країн або територій переважно з іншонаціональним населенням, часто економічно менш розвинених.

Колоніальна політика від самого початку була пов'язана із війнами. Торговельні війни XVII та XVIII ст. велися колоніальними імперіями за колоніальні та торгові переваги. Ці війни супроводжувалися грабіжницькими нападами на чужі колоніальні володіння, а також розвитком піратства.

Впертість та жорстокість, із якими велися колоніальні війни, обумовлювалися намаганням кожної із держав-суперниць монополізувати у своїх руках грабунок залежних держав, а з іншого боку, винятковим значенням колоніальних ринків, що їх, як правило, вдавалося закрити від сторонньої конкуренції. Крім того, для колоній торгівля завжди була нееквівалентною і прибутковість її для метрополії зростала із поступом технічного прогресу. До того ж, колонізатори часто отримували продукцію колоніальних країн задарма, шляхом прямого грабунку. У часи розвитку мануфактурного капіталізму, власне, вирішувалося питання, котра із колоніальних держав завоює торговельну, морську і колоніальну гегемонію і тим забезпечить найсприятливіші умови для розвитку власної промисловості. Удачи!

Слова Ключевского о Лжедмитрии, который «только испечен в польской печке, а заквашен в Москве» я понимаю следующим образом:

Лжедмитрий родился и жил где-то у Костромы рядом с рекой Момзой. Буквально, в Москве он не был «заквашен», но родился он в России, в бедной, но дворянской семье – то есть образование и воспитание он получил именно здесь, в России.  

Плюс, пострижен он тоже в Москве, жил в Чудовом монастыре. Но реализация авантюры сформировалась на польско-литовской границы, в монастыре в этом месте. Об этом говорит Ключевский; Лжедмитрий женился на Марии Мнишек тоже в Польше.

То есть мы с уверенностью можем утверждать, что он русский продукт.

До 988 года Русь была языческим государством.Руси же нужно было опереться на кого-то в борьбе на международной арене и избавиться от многобожия.А Киевское государство поддерживало тесные отношения с Византией-самой богатой, влиятельной и культурной страной того времени.Византийский император согласился князю Владимиру с крещением, но сначала он должен был оказать военную поддержку Византии.Так Русь вышла на эту самую международную арену того времени.К тому же именно благодаря христианизации Киевского государства, оно не было поглощено Византийской империей в дальнейшем, и славянский народ сохранил,в определённой мере,свою самобытность и культуру.
В дальнейшем, после принятия христианства русы начали жить по церковным заповедям (а то бы до сих пор приносили жертвы Перуну).Как и в Западной Европе появилось сословие духовенства.Церковь активно распространению письменности среди славян.Князь строил школы, храмы сначала в Киеве, а потом уже и в других городах.