Как звали бога солнца солнечного света восточнославянской мифологии

Как звали бога солнца солнечного света восточнославянской мифологии Даждьбог

Історія стародавньої Персії як великої держави минулого починається в середині VI століття до н. е. коли під проводом талановитого вождя (згодом перського царя) Кіра II перси спершу повністю завоювали Мідію, одну з великих держав тодішнього Сходу. А потім вже почали погрожувати і самому Вавилону, що був на той час найбільшою державою давнини.

І ось вже в 539 році поблизу міста Опіса, що на річці Тибр, відбулася рішуча битва між арміями персів і вавилонян, що закінчилася блискучою перемогою персів, вавилоняни виявилися повністю розбитими, а сам Вавилон, найбільше місто давнини на довгі століття входить до складу новоутвореної перської імперії. Лише за якийсь десяток років перси з маленького племені перетворилися воістину у володарів Сходу.

Такому приголомшливому успіху персів за повідомленням грецького історика Геродота сприяли, передусім скромність останніх. І зрозуміло залізна військова дисципліна в їх військах. Навіть здобувши величезні багатства і владу над багатьма іншими племенами і народами, перси продовжували найбільше шанувати саме ці чесноти скромність. Цікаво, що при коронації перських царів, майбутній цар повинен був одягатися в одяг людини і з’їсти жменю сушених фіг, та випити склянку кислого молока – їжу в, що символізувало його зв’язок з народом.

Але повернімося до історії перської імперії, спадкоємці Кіра II, перські царі Камбіс та Дарій продовжили активну завойовницьку політику. Так при Камбисі перси вторглися в древній Єгипет, який переживав в той час політичну кризу. Перемігши єгиптян, перси перетворили цю колиску стародавньої цивілізації, Єгипет в одну із своїх сатрапій (провінцій).

Цар Дарій активно зміцнював кордони перської держави, як на Сході, так і на Заході, при його правлінні стародавня Персія досягла вершини своєї могутності, під її владою перебував майже весь тодішній цивілізований світ. За винятком стародавньої Греції на Заході, яка ніяк не давала спокою войовничим перським царям, і невдовзі перси при правлінні царя Ксеркса, спадкоємця Дарія, спробували підкорити цих примхливих і волелюбних греків, але не тут-то було.

Незважаючи на чисельну перевагу, військова вдача вперше зрадила персам. У цілому ряді битв вони зазнали ряд нищівних поразок від греків, тим не менш, на якомусь етапі їм вдалося здобути ряд грецьких територій і навіть розграбувати Афіни, але все одно греко-перські війни завершилися нищівною поразкою перської імперії.

З цього моменту колись велика країна вступила в період занепаду, перські царі, які виросли в розкоші все більше забували колишні чесноти скромност яка так цінувалась їх предками. Багато завойованих країн і народів тільки й чекали нагоди, щоб повстати проти ненависних персів, своїх поневолювачів і загарбників. І такий момент настав – Олександр Македонський на чолі об’єднаного грецького війська вже сам напав на Персію.

Здавалося, що перські війська зітруть цього нахабного грека (точніше навіть не зовсім грека – македонця) в порошок, але все виявилося зовсім інакше, перси знову терплять нищівні поразки, одна за іншою, згуртована грецька фаланга, цей танк античності, раз за разом розтрощує переважаючі чисельно перські сили. Колись підкорені персами народи, бачачи, що відбувається, також повстають проти своїх володарів, єгиптяни і зовсім зустрічають армію Олександра як визволителів від ненависних персів. Персія опинилася справжнім колосом на глиняних ногах, сувора з вигляду вона була переможена завдяки військовому і політичному генію одного македонця.

ответ: У період раннього середньовіччя були в основному втрачені традиції землеробства античних часів, тому господарства селянина як правило орієнтувалося на освоєння лісових ресурсів. Ліс у ті часи був основним джерелом життя і доходів. Туди виганялися пастися череди худоби. Там, особливо в дубових лісах, восени набирали жиру свині, відгодовуючись на жолудях. Завдяки цьому селянин отримував на зиму гарантований запас м`ясної їжі. У лісі заготовлювалися дрова для опалення і виготовлялося деревне вугілля, важливий компонент для виробництва залізних знарядь праці і зброї. Ліс давав і будівельні матеріали, бо камінь у ті часи для будівництва був рідкістю. Крім того ліс був місцем для збирання всіляких плодів і ягід, які вносили розмаїття у убогу їжу людини середньовіччя. Особливо важливим для тих часів був мед диких бджіл, враховуючи ту обставину, що цукру тривалий час не знали. У лісі збиралися всілякі смолисті речовини для виготовлення факелів і світильників. Також заготовлювалися кора дуба, без якої не можливо було б вичиняти шкури тварин. Попіл спалених кущів підліску використовували для відбілювання або фарбування тканин. Крім того у лісі і на галявинах збирали лікарські рослини – єдині лікарські засоби тих часів.Важливим був ліс для полювання. Всі варвари були вправними мисливцями. Щоб полювання у лісі було більш вдалим вони приручили для цього, крім собак, соколів, тхір і навіть оленів, які виманювали своїх диких родичів. Загалом ліс давав можливість простій людині, навіть у голодні роки, вижити. А голодні роки за тих часів траплялися досить часто.Ліс був важливим компонентом і для заможних верств суспільства. Більша частина володінь великих землевласників складали саме лісові масиви. За підрахунками істориків ліс приносив їм третину доходу. Крім того тут вони віддавалися втіхам полювання.