Чим принципат відрізняється від республіки

Октавіана проголосили довічним трибуном, консулом та цензором. У нових списках сенаторів ім’я Октавіана стояло першим. Він став принцепсом - найавторитетнішим серед сенаторів, тим, хто визначав порядок денний, головував на засіданнях. Октавіан мав найвищу військову владу - імперій (звідси - «імператор» як частина титулу принцепса), міг скликати народні збори та збори сенату, вносити законопроекти або накладати вето на закони. Згодом йому було присвоєно титул верховного жерця, почесний титул Августа («поважний», «возвеличений богами»), трохи пізніше - титул «батька вітчизни». Культ Августа поширювався і в римських провінціях: у Єгипті, наприклад, його вважали фараоном і сином бога Сонця.

Объяснение:

ответ: 882 год- объединение Новгорода и Киева по властью Олега.

988 год- крещение Руси.

1242 год- ледовое побоище

1240 год- Невская битва

1111-разгром половцев Мономахом

1097 год- любеческий съезд

907 год- первый удачный русский поход на Византию

862 год- призвание варягов на русь

1380 год- Куликовская битва

1123 год- битва на Калке

1147 год- первое упоминание о Москве

1132 год- начало периода раздробленности Руси.

Посмотри дату Русской Правды Ярослава Мудрого

( писал не считая правления князей)

Объяснение:

Міста Стародавнього Дворіччя тривалий час воювали між собою за те, кому з них бути головним. На початку ІІ тис. до н. е. з півночі на Дворіччя напали кочові племена амореїв. Вони захопили країну Аккад і на півдні її заснували нову столицю, яку назвали Бабілу або Бабілім («Ворота божі»). Пізніше греки називали це місто Вавилон, а всю країну – Вавилонією.

Вавилон був розташований у дуже зручному місці – у самому центрі Дворіччя, де найближче сходяться річки Євфрат і Тигр. Тому саме тут було зосереджено водні та караванні шляхи Передньої Азії. В усьому світі Вавилон уславився як велике й багате місто, значний торговельний центр і столиця самостійного царства.

Найбільшої могутності в ІІ тис. до н. е. досягає Вавилон за царювання Хаммурапі (1792–1750 рр. до н. е.). Прийшовши до влади, він поступово підкорив Південне та частину Північного Дворіччя. Таким чином, він контролював величезну територію з важливими торговими шляхами.

333 до н. е. Фінікі́я (грец. Φοινίκη, самоназва Ханаан) — стародавня країна, розташована на узбережжі Середземного моря (на території сучасних Лівану, Сирії і Ізраїлю).

Прибережні міста Фінікії розташовувалися в зручних бухтах і мали потужні укріплення. Найбільшими і найбагатшими з цих міст були Тір і Сідон.

Місцерозташування Фінікії було надзвичайно зручним. Тут сходилися караванні та морські торгові шляхи із Дворіччя, Єгипту, Греції та інших країн. Міста і селища розташовувалися по береговій лінії. Це було пов'язано з основними заняттями фінікійців – мореплавством, рибальством, торгівлею.

У чужих землях фінікійські мореплавці заснували нові поселення, колонії. Сліди їх перебування знаходять навіть у далекій Іспанії Відомою фінікійсткою колінією був Карфаген на півночі Африки.

Колонія (від лат. colonia — поселення) — група людей або живих істот, що мешкають поруч один з одним та відокремлені від інших подібних груп.