Якими були результати битви на річці Калка? ​

Битва на Калці (31 травня 1223) — бій між русько-половецькими силами та монгольським військом на річці Калка, на території сучасної Донецької області. Бій закінчився перемогою монголів, які вщент розгромили русько-половецькі загони.

Объяснение:

Я считаю, что Великая Отечественная война заслуживает внимание только ради того, чтобы понимать, что это человеческая ошибка, о которой стоит забыть, а не чтить и помнить. Не важно, кто победил, не важно, кто проиграл и ради каких целей и намерений боролся. 
Важно то, что победа в этой войне заслужена большим количеством убитых людей. Ради в таком случае есть, чем гордиться? Я очень в этом сомневаюсь. И вообще считаю, что любые войны - это всего лишь игры политиков, которые что-то не поделили или хотя иметь еще больше, чем имеют на сегодняшний день. А военные и простые люди, которых призывали на войну всего лишь являлись марионетками в руках верхов. Не думаю, что это слишком красиво по отношению к обычным людям, которые просто хотели счастья, семью и обычной мирной жизни, а не впервые убить человека одного.. другого.. такого же простого парня, как и он сам. И о каком-то патриотизме говорить в таком случае очень глупо и смешно, на мой взгляд. Те, кто воевал во имя родины как раз-таки просто исполняли долг и приказ, но ни в одной стране обычный просто народ не желал, думаю, воевать, чтобы кого-то убивать и играть в эти властные игры. Поэтому смею полагать, что все военные победы не гордость нашей нации, а позорный исторический опыт, не более, о котором лучше забыть.

Визвольні змагання українського народу 1917 - 1921 рр. закінчилися невдачею. 18 березня 1921 р. було підписано Ризький мирний договір між радянськими урядами Росії й України з одного боку та Польщею — з другого. Згідно з цим документом, що фактично поховав самостійницькі плани урядів УНР та ЗУНР, Польща в обмін на територіальні поступки, аналогічні тим, які містилися у Варшавській угоді, визнала Радянську Україну і зобов'язалася заборонити перебування на своїй території всіх антибільшовицьких організацій, включаючи уряд УНР. Доля Східної Галичини була вирішена у 1923 р., коли Паризька конференція ухвалила приєднати її до Польщі. Ще раніше, в 1918 р., Румунія окупувала Буковину. У 1919 р. Закарпаття дісталося Чехословаччині.

Поразка українських визвольних змагань була зумовлена низкою причин. Значною мірою — це низький рівень національної свідомості українства як наслідок тривалої політичної неволі. Традиція і вага власної державності пригасли в народній масі, а провідна верства, яку здебільшого представляла національна інтелігенція, не виробила спільного напряму дій. Українцям не вистачило добре підготовлених фахівців для керівництва державними справами як у центрі, так і на місцях. Українське селянство, передусім у Східній Україні, було малоосвіченим, політично незрілим, а національно свідомого робітництва майже не було. Міста з великою перевагою чужого, ворожого українській самостійності елементу виступали проти національно-визвольних змагань українства, тоді як відомо, що результат революції визначається в місті. Не встигли українці також пройти тривалого еволюційного шляху національного розвитку, який підготував би їх до відновлення державності. Створена революційним шляхом держава значною мірою стала для них несподіванкою. На жаль, як український народ, так і його провідники не виявили єдності й витривалості, необхідних для захисту власної державності.