Высказывания римского историка Аммиана Марцеллина о гуннах. Что его удивило в этих племенах?

У цю епоху сформувались деякі такі засади та елементи європ. життя. Йдеться перш за все про формування основ індустр. суспільства. Епоха охоплює ХVІІ-ХІХ ст. Проте філософія цього періоду завершується І третиною ХІХ ст., що є прикладом випереджаючого розвитку дух. процесів порівняно із політ. та соціально-економічних, що свідчить про творчий характер людс. мислення. За соц. змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних суспільних відносин. Паралельно із змінами у діяльності відбувались і зміни у суспільних стосунках: розриваються колишні зв’язки особистої залежності людини від людини, зникає “велика сім’я”, а натомість з’являється вільний, автономний індивід. В цей час вже завершується епоха географічних відкриттів, але породжений нею тип активної самодіяльної особистості не лише не зникає, а знаходить все нові сфери прикладення своєї активності. Розвиток мореплавства, виробництва, зростання міст та соціальної динаміки привели до швидкого розвитку наукового знання. З’являється перша завершена та експериментально підтверджувана наукова теорія – механіка І.Ньютона. Вплив її на життя був колосальний, адже це вперше людина спродукувала такий інтелектуальний витвір, який дозволяв отримувати точні та незаперечні практичні результати. Ідеї та принципи механіки настільки поширились, що виник “механістичний” світогляд. Відбулись суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя: з’являється мистецтво в його сучасному розумінні, тобто мистецтво світське, автономне; народжуються роман як літературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архітектура; виникають Академії наук, з’являються перші газети та часописи, у тому числі – і наукові, з’являється міський транспорт. Все це приводить до того, що індивід постає основним суб’єктом життєдіяльності. Показовою для епохи стає фігура Робінзона–персонажа твору Дж.Свіфта, бо ця людина на ділі продемонструвала, як це можна зробити. Індивід спирається тепер у своїй здатності наодинці вибудовувати власне життя на свою діяльну активність. Індивід спирається тепер на мислення “здорового глузду”, яке включає у свій зміст два непорушні моменти: опору на факти  та ясну, чітку і зрозумілу логіку. Все це знайшло своє виявлення у новому світогляді: світ тепер розглядається людиною як об’єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина – як суб’єкт, світ постає в якості надскладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник.  Природа тепер поділяється на живу та неживу, але і та, і інша є лише основою для росту людської могутності. Діяльність людей починають розглядати не як колообіг подій, де немає ні початку, ні кінця, а як розвиток від примітивних до досконаліших форм існування суспільства. Ці питання досліджували філософ Д.Віко, учений Ж.Тюрго, філософ Й.Г.Гердер. Зміна ідей про суспільний розвиток у думках цих учених ішла від погляду на історію як колообіг 3 епох – божественної, героїчної. Знаряддям досягнення свободи є знання. Відбуваються відчутні зміни і у розвитку філософії.

Объяснение:

Боярство 
Высшее сословие в российском обществе. Владело вотчинами. Служило царю. Занимало высшие государственные должности в государственном аппарате власти. 

Дворянство

Наиболее привилегированное сословие, имевшее право владеть крепостными крестьянами и огромными угодьями. Сами дворяне могли получить лучшее образование, освобождались от обязательной службы. При этом большинство дворян занимало важные посты в государственных структурах, именно эти люди влияли на то, какой становилась страна.

Дворяне были обязаны следить за состоянием своего имения и за собственными крестьянами.

Купечество

В зависимости от номера гильдии, купцы имели право вести как крупную, международную торговлю, так и просто торговать в городах. Самыми привилегированными считались купцы первой гильдии, которые порой были богаче дворян из-за наличия возможности вести международную торговлю. Купцы также имели право на получение хорошего образования.

Купцы не освобождались от трудовой деятельности и от службы в армии. Также купец мог быть обвинен в правонарушениях, его могли судить в специальных инстанциях.

Духовенство

Белое и Черное духовенство освобождалось от рекрутчины и телесных наказаний. Служители церкви имели право получить хорошее образование в духовной семинарии.

Представители Черного духовенства обязаны были посвятить свою жизнь церкви, отказавшись от семейных отношений и любых связей с внешним миром. Представители духовенства обязаны были работать на благо церкви на протяжении всей своей жизни.

Казачество

Представители казачества относились к привилегированному сословию, поскольку имели право владеть землей, освобождались от выплаты разорительных податей.

Специальный статус казаков не освобождал их от несения воинской повинности. Более того, отлично воюющие казаки были основой войска русской армии в XIX веке.

Мещанство

Мещане относились к непривилегированному сословию, однако они могли распоряжаться собственной жизнью, в отличии от простых крестьян. Помещик не имел никаких прав не представителя сословия, его не могли продать или выкупить. Эти свободные люди сами решали, к кому наниматься на работу, и за какую цену.

Мещане платили все существующие тогда подати, несли рекрутскую повинность, были основой для военной армии. К тому же, мещане практически никогда не владели землей, обладали урезанными правами и довольно высокими обязанностями.

Крестьянство

Крестьян можно смело назвать самым угнетаемым сословием. Кстати, само сословие делилось на три группы: государственные, удельные и крепостные крестьяне. Хуже всего жилось именно крепостным, поскольку всеми правами на них владел помещик, и он мог легко продать своего крестьянина как товар, отдать его за долги или убить представителя сословия без последующего наказания.

После 1861 года крестьяне стали вольнонаемными людьми, и теперь помещик не мог распоряжаться их жизнью. Однако список прав данных представителей российского общества был невелик.

Крестьяне были обязаны служить своему владельцу, они практически никогда не получали заработную плату за свой труд, не имели права получать образование. Вместе с тем, крестьян могли легко отправить служить в армию, если в стране велась война. Все решения, касающиеся жизни и смерти крестьянина до 1861 года принимал его владелец.