«...Власть у так называемых партийных лидеров была и впрямь абсолютной и почти безраздельной. <...> В Совет Министров частенько приходили на подпись постановления Совета Министров же, но подготовленные в ЦК. Председатель Совмина, будучи по должности членом Политбюро, только на его заседаниях узнавал иной раз о планах деятельности формально подведомственного Совмину военно-промышленного комплекса. <...> Только как член Политбюро председатель Совмина мог обсуждать во внешней политики, государственной безопасности или внутренних дел. Совминовские старожилы рассказывали мне, как оказывался в глупейшем положении тактичный и умный Косыгин, когда (генеральный секретарь) на Политбюро вдруг заявлял: "Тут нам Коля (министр внешней торговли Патоличев) пару сотен миллионов долларов “сэкономил”, можем их потратить на то-то и то-то..." Патоличев <...> специально завышал в своих планах стоимость различных сделок, чтобы к нужному дню "сэкономить" пару сотен <...> миллионов и преподнести их (генеральному секретарю) как результат титанической деятельности внешнеторгового ведомства, минуя, естественно, Косыгина. <...> Все мало-мальские руководящие должности - совминовские, министерские, производственные - держали в руках работники ЦК. <...> Партийные верха, диктуя и даже навязывая Совету Министров хозяйственные решения, никогда - подчёркиваю: никогда! - не отвечали за их выполнение». Как автор воспоминаний относится к описанным явлениям? Приведите не менее двух примеров, свидетельствующих о его отношении.

Чотири великі винаходи стародавнього Китаю — так в однойменній книзі знаменитий дослідник китайської культури Джозеф Нідем охрестив винайдені в Середні століття папір, книгодрукування, порох і компас.

Объяснение:

Папір

Першим великим винаходом стародавнього Китаю вважається папір. Згідно з китайськими літописами династії Східна Хань, папір винайшов придворний євнух династії Хань — Цай Лун у 105 році н. е.

У глибоку давнину в Китаї до появи паперу для записів використовували скручені в сувої смужки з бамбука, сувої шовку, дерев’яні та глиняні таблички і т. д. Найбільш стародавні китайські тексти або «цзягувэнь» були виявлені на черепашачих панцирах, які датуються 2-м тисячоліттям до н. е .. (династія Шан).

Книгодрукування

Виникнення паперу, в свою чергу, призвело до появи книгодрукування. Найдавніший відомий зразок печатки з дерев’яних дощок — це сутра на санскриті, надрукована на конопляної папері приблизно між 650 і 670 роками н. е .. Однак першою друкованою книгою зі стандартним розміром вважається зроблена під час династії Тан (618-907) Алмазна сутра. Вона складається з сувоїв довжиною 5,18 м. Згідно досліднику традиційної культури Китаю Джозефу Нидэму, методи друку, які використовувалися в каліграфії Алмазної сутри, значно перевершують по досконалості та вишуканості мініатюрну сутру, надруковану раніше.

Порох

Вважається, що порох був розроблений в Китаї в X столітті. Спочатку він використовувався як начинка у запалювальних снарядах, а пізніше були винайдені порохові снаряди вибухової дії. Порохове ствольну зброю, згідно з китайськими літописами, вперше було застосовано в битвах 1132 року. Це була довга бамбукова трубка, куди закладався порох і потім поджигался. Цим «вогнеметом» ворогові наносилися сильні опіки.

Компас

винаходи стародавнього Китаю

Винаходи стародавнього Китаю: Модель китайського компаса періоду династії Хань

Перший прототип компаса, як вважається, з’явився у часи династії Хань (202 до н. е. — 220 н. е..), коли китайці почали використовувати магнітний залізняк, орієнтований на північ-південь. Правда, він використовувався не для навігації, а для ворожіння. У древньому тексті «Луньхэн», написане в 1 столітті н. е.., у главі 52 стародавній компас описується так: «Цей інструмент нагадує ложку, і якщо його покласти на тарілку, то його ручка вкаже на південь».

Опис магнітного компаса для визначення сторін світу вперше викладено в китайському манускрипті «Уцзин Цзунъяо» 1044 р. Компас працював на принципі залишкової намагніченості з розпечених сталевих або залізних болванок, які виливалися у формі риби. Останні поміщали в чашу з водою, і в результаті індукції і залишкової намагніченості з’являлися слабкі магнітні сили. У манускрипті згадано, що даний прилад використовували як покажчик курсу в парі з механічною «колісницею, яка вказує на південь».

Причины и движущие силы. Первыми испытали на себе колонизаторский гнет царской России казахи Младшего жуза. Лишенные плодородных земель и пастбищ, притесненные колонизаторами, они еще в начале 70-х годов XVIII в. стали выражать свое недовольство.

 

В 1773 г. на приграничных с Казахстаном территориях России началась крестьянская война против гнета самодержавия. Предводитель крестьянской войны Емельян Пугачев обратился с воззванием не только к российским крестьянам, недовольным слоям казачества, но и к порабощенным царской Россией народам — башкирам, татарам, марийцам, чувашам и казахам. Его обещание “… верну вам отобранные земли, реки и озера, пастбища, жалую вас хлебом и солью...” отвечало чаяниям казахских крестьян-шаруа. По этой причине в этой войне активное участие принимали и казахские крестьяне. Например, среди осаждавших Оренбург было около шести тысяч казахских всадников. Выступления казахов продолжались и после поражения восстания Пугачева.

 

В целях укрепления своей власти на казахской земле царское правительство осуществило ряд мер. Была упразднена Оренбургская губерния, часть Младшего жуза и примыкающие к его территории некоторые роды Среднего жуза были подчинены Симбирскому и Уфимскому наместничеству. Непосредственно политика царизма в Младшем жузе осуществлялась оренбургскими властями. Комиссия по пограничным делам также реализовала распоряжения и приказы царского правительства по укреплению колониальных порядков на захваченных казахских землях. К этому прибавился произвол со стороны русских помещиков и яицких казаков. Эти и другие беззакония обострению политического положения в Младшем жузе