Охарактеризуйте полномочия Государственной Думы предусмотренные манифестом 17 октября 1905 года ​

Історія виникнення перуки йде своїм корінням в нерозрізнене минуле. Усім фахівцям відомо, що у Єгипті користувалися перуками для виходу царствених осіб народу. Та хто замислювався з того, чому перуку такий важливий. Ще Єгиптян, первісних людей,нахлобучивали собі на голову різноманітні прикраси, шкіри, або навіть голови звірів, наслідуючи тим, у ритуальних діях. Минав час, змінювалися люди, звичаї, перуки. У середньовічний Європі, світські дами, споруджували на своїх головах архітектурні шедеври і з гордістю носили, попри вага і крихкість перуки. Якщо подумати, тоді чим це відрізнялася від доісторичних прикрас, крім вишуканості виконання? .>Парики завжди були. Британський парламент і суд, по сьогодні засідають в перуках з білої вовни. Понад те цю практику поширилася інші країни. Виходить, в перуці є особливого сенсу? Чи це традиція? Але безглузді традиції вмирають, а ця тільки росте. Загадка… Театральні підмостки, оце переважно у світі можна зустріти перуку. Ось він частина професії, частина образу. Перука і сцена нероздільні.

Зима, мороз, зачіска безнадійно зіпсоване. У приміщенні, знявши шапку,разлохматив, те, що успадкували від зачіски, думаєш: - Але як ось їй, вдалося гаразд зберегти вкладання? Підходиш ближче… Перука! Знайома ситуація? Перука як шапка в світі використовується вони часто й із задоволенням, особливо коли холодно. На ринку перук, можна зустріти будь-яку зачіску, довжину, колір, фасон. Є елітні моделі з тонких натуральних волосся, є недорогі синтетичні, які хороші, якщо поглянути здалеку і чіпати.Парики про всяк смак і гаманець. Слід сказати у тому, як вони влаштовані. Зазвичай, це густі важкі моделі з тканинної чи тюлевої основою, заздалегідь закладеним проділом ітресовим потилицею. Така міць дозволяє носити перуки як шапки із волосся, не переймаючись перукарні.

Схожа історія, лише постійно відбувається тих, кому ліньки або виходить робити зачіску. Перука можна начепити швидко, свої волосся зібрати в пучок і сховати під перуку. Недорогі перуки легко від своїх волосся понеимоверному блиску й обсягом зачіски, а як і відсутності проділу. Я бачу надворі таких дам і гадаю: Саме там спекотно! Голова під цим

европейский.

Сара́тов — город на юго-востоке европейской части России, административный центр Саратовской области и Саратовского района (в состав которого не входит). Является городом областного значения, образует муниципальное образование город Саратов со статусом городского округа[2][3]. Крупный культурный, экономический и образовательный центр Поволжья. Входит в двадцатку крупнейших городов России, не будучи городом-миллионером, одновременно является центром Саратовской агломерации, население которой превышает 1,2 млн человек.

Находится на правом берегу Волгоградского водохранилища реки Волги напротив устья реки Саратовки и города Энгельс, расположенных на противоположном берегу. Расстояние в 389 км от Волгограда и 442 км от Самары[4], в 858 км[5] к юго-востоку от Москвы.

Основан как сторожевая крепость для охраны южных рубежей Русского государства в 1590 году, в царствование Фёдора Ивановича на месте средневекового золотоордынского городища. Во второй половине XVIII века стал крупным перевалочным пунктом и центром торговли рыбой и солью, а с XIX века одним из центров торговли зерном. Губернский город с 1780 года. В начале XX века был крупнейшим[6] по численности жителей городом на Волге. С 1909 года действует университет.