О раясь на ключевые слова, составьте рассказ, который объяснит, по-чему Италия стала центром эпохи Возрождения.Ключевые понятия:- давние культурные традиции, сформировавшиеся в античное время;- открытие художественных школ;– культура становится повседневной духовной потребностью.​

История России насчитывает более тысячи лет, начиная с переселения восточных славян на Восточно-Европейскую (Русскую) равнину в VI—VII веках, впоследствии разделившихся на русских, украинцев и белорусов. Историю страны можно поделить примерно на семь периодов: древнейшая (догосударственная) (до конца IX века н. э.), Киевская Русь (Древнерусское государство) (до середины XII века), период раздробленности (до начала XVI века), единое государство (с 1547 года царство) (конец XV века—1721), империя (1721—1917), советский период (1917—1991) и новейшая история (с 1991 года).

Традиционно началом русской государственности считается призвание на территорию Ладоги и Приильменья варягов и создание их князем Рюриком государства в 862 году. В 882 году новгородский князь Олег захватил Киев, тем самым объединив северные и южные земли восточных славян под единой властью, положив начало Киевской Руси[1]. Государство приняло христианство от Византии вместо язычества в 988 году, начав синтез византийской и славянской культуры. К середине XII века Русь распалась на самостоятельные княжества, которые потеряли самостоятельность в результате нашествия монголов в 1237—1240 годах.

Объяснение:

Вроде правильно:)

Політична структура Великої Британії заснована на принципі федеративної держави та конституційної монархії. Її система уряду (відома як Вестмінстерська система) прийнята і в інших державах Співдружності, таких як Канада, Індія, Австралія, Нова Зеландія, Сінгапур, Малайзія та Ямайка.

Британська Конституція не кодифікована і має як письмові, так і неписьмові джерела. До перших належать Акти Парламенту, а також судові рішення. Другі іменуються конституційними звичаями (конвенціями).

Голова держави та джерело виконавчої, судової та законодавчої влади в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — британський монарх, нині — Королева Єлизавета II. За конвенцією монарх призначає лідера партії, що має більшість у Палаті громад, прем'єр-міністром, хоча теоретично має право затвердити на цей пост будь-якого британського громадянина, навіть парламентарія або члена Палати лордів. Монарх дає королівську згоду на біллі парламенту, при цьому формально має право відмовити (останній випадок був 11 березня 1708). Монарх може також розпустити парламент за порадою прем'єр-міністра (не гається на практиці), але де-юре має владу розпустити парламент з власної волі, без згоди прем'єра. Інші королівські повноваження, звані королівськими прерогативами (призначати міністрів, оголошувати війну), що належать виконавчій владі, здійснюються від імені Корони прем'єр-міністром та Кабінетом міністрів. Роль Монарха в публічній політиці обмежена церемоніальними функціями.

Объяснение: