Объяснение:
Римляни зазвичай прокидалися зі сходом сонця.
Після молитви починали снідати. На сніданок римляни, як правило, їли хліб, тістечка з медом, сир, інжир, оливки. З напоїв уранці вживали воду, зрідка молоко та вино. Часто подавали фрукти. Багаті громадяни роздавали бідним їжу і гроші, сподіваючись при цьому, що ті їх підтримають під час виборів.
Після обіду римляни присвячували вільний час відпочинку та розвагам. Робота всіх установ припинялася, зачинялися храми, крамниці. Як виняток, у цей час могли відбуватися засідання сенату й суду, народні збори. Після пообіднього відпочинку римські громадяни зазвичай ішли до терм, потім — вечеряли.
В основі римського чоловічого і жіночого костюмів була туніка. Чоловіки-громадяни також носили тогу — полотно вовняної тканини, яка драпірувалась навколо тіла через ліве плече так, що руки залишалися вільними.
Одягом римської бідноти і рабів була лише туніка із грубої тканини. У негоду вдягали прості дерев’яні черевики.
Опишіть одяг давніх римлян. Порівняйте його з одягом давніх греків або єгиптян. Як ви вважаєте, чи існувала мода у Стародавньому світі?
1 -2 — давньоримський одяг;
3 — давньоримські жіночі зачіски (малюнки з підручника історії XIX ст.)
4. РОЗВАГИ МЕШКАНЦІВ РИМУ
Назвіть основні розваги римлян.
Улюбленим місцем відпочинку та розваг римлян були громадські бані — терми. Туди приходили помитися, розважитися, зайнятися гімнастикою, поспілкуватися, обмінятися міськими новинами та плітками. Молоді поети читали тут свої вірші. Деякі римляни проводили в термах цілі дні.
Крім басейнів для плавання, приміщення для відпочинку та бесіди, у термах були бібліотеки, бігові доріжки, спортивні майданчики, квітники та сади.
1 — Колізей (сучасний вигляд); 2 — 1. Кун. Скачки в римському цирку
Популярними розвагами римлян були також бої гладіаторів і перегони на колісницях. Наприкінці І ст. у Римі побудували амфітеатр, відомий у світі як Колізій.
Ця грандіозна споруда вміщувала понад 50 тисяч глядачів, які приходили подивитися на гладіаторські бої та цькування звірів. Висота Колізею — близько 48 м (це сучасний 19-поверхневий будинок). Величезні розміри споруди дозволяли одночасно битися на його арені 2 тисячам гладіаторів. Іноді тут влаштовувалися морські бої. Для цього через підземні труби арену Колізею наповнювали водою.
У підземних приміщеннях розташовувалися клітки для звірів, шпиталь для поранених. Перегони на колісницях відбувалися у Великому цирку — найбільшій споруді тогочасного Рима.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
1. Із яких джерел брала свій початок середньовічна культура? 2. Що такео схоластика? 3. Яким був внесок Фоми Аквінського у середньовічну куль-туру? 4. Яким був внесок Роджера Бекона у розвиток науки? 5. Яким те-мам була присвячена рицарська література? 6. Які особливості мала місь-ка культура в Середні віки? 7. Що таке героїчний епос? Назвіть головнихгероїв епічних творів. 8. Якою була тематика літературних творів епохиВідродження?9. Що таке «Каролінгське відродження»? Якими були його риси? 10. ЧомуВ IX—XI ст. культура розвивалася переважно за стінами монастирів? 11. Якіосновні проблеми порушувала середньовічна філософія? 12. У чому поля-гала сутність винаходу й. Гутенберга? 13. Як ви вважаєте, чому культура Від-родження виникла саме в Італії?згорі(ri
Объяснение:
Росто́в-на-Дону́ (в разговорной речи часто — Ростов) — крупнейший город на юго-западе России, административный центр Южного федерального округа и Ростовской области. Историко-географический регион Дон. Город воинской славы (2008).
Основан по грамоте императрицы Елизаветы Петровны от 15 декабря 1749 года. Расположен на юго-востоке Восточно-Европейской равнины, на обоих берегах реки Дон в 46 км от места её впадения в Азовское море и в 380 км от Чёрного моря, в 1092 км к югу от Москвы.
Население — 1 137 904 человека (2020), это десятый по численности населения город России. В пределах Ростовской агломерации проживает свыше 2,16 млн человек (пятая по численности агломерация страны).Город является крупным административным, экономическим, культурным, научно-образовательным, промышленным центром и важнейшим транспортным узлом Юга России. Неофициально Ростов именуют «Воротами Кавказа» и «южной столицей России», а также донской столицей. Распространено понятие «Ростов-папа» наряду с не менее распространённым «Одесса-мама». Также, 21 февраля 2019 года Ростов-на-Дону был признан региональной столицей на законодательном уровне.В 2012 году Ростов-на-Дону занял 1-е место в рейтинге качества городской среды. В 2018 году Ростов-на-Дону был одним из городов, в которых матчи чемпионата мира по футболу.Официально датой основания города считается 15 декабря 1749 года, когда императрица Елизавета Петровна своим указом основала Темерницкую таможню.
По указу императрицы Елизаветы Петровны от 18 августа 1749 года таможня должна была быть основана в г. Черкасске, но казаки сочли это невозможным для своей коммерческой деятельности, так как имели определённые пошлинные льготы. А на территории таможни эти льготы не действовали.
Императрица, рассмотрев ходатайство Данилы Ефремова, полученное 23 ноября 1749 года, удовлетворила казаков и обозначила в грамоте от 15 декабря место для таможни в устье Темерника, откуда и взял начало Ростов-на-Дону. К концу XVIII века в связи с присоединением Причерноморья к России крепость утратила своё стратегическое значение, укрепления срыли, а территория крепости отошла к городу. В 1797 году Ростов становится уездным городом Новороссийской, а с 1802 года — Екатеринославской губернии. Крепость не сделала ни единого выстрела.После срытия крепостных валов и засыпки рвов город быстро прорезала сеть улиц и переулков, взамен саманных и деревянных стали строить каменные здания, торговая деятельность стала основным занятием жителей города. Многоязычная речь, яркие национальные костюмы ростовчан, оживлённая жизнь портового города поразили побывавшего в Ростове в 1820 и 1828 годах А. С. Пушкина.Всероссийская октябрьская политическая стачка 1905 года началась в Ростове забастовкой в Главных мастерских Владикавказской железной дороги 13 октября. Утром 18 октября в Ростове стало известно содержание манифеста, изданного Николаем II, социал-демократы организовали манифестацию рабочих и учащейся молодёжи. Демонстрация завершилась на площади между тюрьмой и трамвайным депо. Здесь состоялся грандиозный митинг с участием около 10 тысяч человек с требованием свободы политическим заключённым. На митинге выступили кадеты, социал-демократы, в том числе некоторые из арестованных по подозрению в оппозиционной деятельности и освобождённые во время митинга. Собралась большая толпа черносотенцев с национальными флагами и портретами царя и начала забрасывать митингующих камнями и избивать. Для защиты из рядов митингующих раздались револьверные выстрелы. Во время гражданской войны 1918—1920 Ростов сыграл заметную роль как один из центров Белого движения. В первое формирование Добровольческой армии входил Ростовский добровольческий полк — из учащейся молодёжи Ростова-на-Дону.
В конце 1920-х в Ростове-на-Дону началось активное строительство. В 1926 году был заложен гигант советского сельхозмашиностроения завод «Ростсельмаш». 29 ноября 1935 года открыт крупнейший в стране драматический театр им. М. Горького со зрительным залом на 2200 мест, где работали известный режиссёр Ю. А. Завадский, актёры В. П. Марецкая и Р. Я. Плятт. Архитекторами театра были Щуко и Гельфрейх. Строительство велось коллективом работников «Театростроя», директором которого был А. М. Стамблер. В 1930 году на площади Нового базара был снесён собор Александра Невского, и в 1929—1934 годах на площади было построено здание краевого Дома Советов. 13 сентября 1937 года постановлением ВЦИК Азово-Черноморский край был разделён на Краснодарский край с центром в г. Краснодаре и Ростовскую область с центром в г. Ростове-на-Дону . В 1939 году Ростов-на-Дону уже занимал 4-е место в РСФСР по количеству жителей — 510 тыс. человек. К 1940 году размер города увеличился более чем в два раза.