В чём состояли главные различия между государственным устройством Афин и Спарты, между образом жизни в этих полиса

Объяснение:

Афины:

1 зарождение демократии

2 ареопаг- совет знати, который управлял полисом

3 демос- простой народ к власти не допускался

4 отменено долговое рабство(очень важно)

5 гражданские права у людей

6 отмена долгов на землю

7 народное собрание- высший законодательный орган

Спарта:

1 совет старшин(героты)

2 2 царя полководца (после смерти одного другой его сменяет)

3 общество(иерархическая лестница: героты-цари-спартанцы(полноценные граждане)-периэки(ремеслиники)-илоты(зависимые граждане)

Русская революция 1905 — 1907 годов потрясла весь капиталистический мир и прервала тот относительно мирный период его развития (1872—1904 гг.), когда, по словам В. И. Ленина, «Запад с буржуазными революциями покончил. Восток до них еще не дорос» (1).
Действенность и огромная сила того влияния, которое peволюционные события в России оказали на борьбу колониально-порабощенных народов Азии, определялись глубоким отличием первой русской революции от буржуазных революций времени. Это была первая народная революция эпохи империализма, она «создала революционный народ, руководимый революционным пролетариатом» (2). Хотя эта революция по своему характеру непосредственно не выходила за рамки буржуазно-демократических требований, гегемония пролетариата наложила решающий отпечаток на весь ход ее развития, на расстановку классовых,сил (выступления крестьянства шли не под руководством буржуазии, а под руководством пролетариата), на самые методы борьбы (всеобщая политическая стачка, вооруженное восстание).
В силу ряда причин народы зарубежного Востока были особенно восприимчивыми к русскому революционному влиянию. В числе этих обстоятельств необходимо отметить наличие общей границы с Россией и давние непосредственные экономические и культурные связи с русским народом, что и раньше оказывало большое влияние на формирование демократических течений в Иране, Китае, Корее и других странах Азии. Но на рубеже XIX и XX веков большое значение приобрел неземледельческий отход азербайджанских и корейских крестьян на заработки в Россию (3).

1.На початковому етапі політика нацистів була спрямована на масову примусову еміграцію євреїв з підконтрольних ним країн. 24 листопада 1938 в газеті СС «Das Schwarze Korps» в статті «Євреї — що далі?»

До початку Другої світової війни Німеччину, Австрію і Чехословаччину залишило від 350 000 до 400 000 євреїв. З 235 000 єврейських іммігрантів в Палестині з 1932 по 1939 роки приблизно 60 000 були німецькими євреями.

8 вересня Гіммлер декларував негайну депортацію євреїв з території Рейху — чого раніше в період війни не відбувалося.

15 жовтня перший «юдентранспорт» відправився в Ліцманнштадт

18 жовтня була заборонена єврейська еміграція

1 листопада розпочалася будівництво табору смерті Белжець.

2.У Північній і Середній Італії, окупованих німецькими військами, керівництво рухом Опору здійснювали комітети національного визволення, що складалися як правило з представників демократичних партій. Деякі гірські райони Італії були очищені від окупантів і перетворилися на своєрідні "партизанські республіки", де повновладними господарями були партизанські бригади ім. Дж. Гарібальді.У Польщі рух Опору набув великого розмаху. Тут не існувало колабораціонізму (співробітництва) з німецькими окупантами ані як політичної, ані як економічної течії. Терор, геноцид, вкрай жорстокий окупаційний режим не створювали умов для співробітництва. Гітлерівська расистська доктрина мала однією з цілей знищення польської державності і польської нації. 22% населення (6 млн) гітлерівці встигли знищити. Великим впливом користувалися загони Армії Крайової, керовані з Лондона емігрантським урядом, і загони Гвардії Людової, створені Польською робітничою партією (комуністична партія). Обидва ці військові формування вели боротьбу з окупантами, хоча між ними існували серйозні розбіжності щодо тактики і стратегії у визвольному русі, майбутнього устрою Польщі, що переростали у відверто ворожі відносини.

Патріотичний і антинацистський рух Опору відіграв визначну роль у перемозі над фашизмом і нацизмом. Його учасники обирали різноманітні форми і засоби боротьби з коричневою чумою за свободу і незалежність своїх країн» У русі Опору брали участь люди різноманітних політичних і релігійних поглядів - радикали і республіканці, консерватори і демократи, комуністи і соціалісти, католики і православні, члени профспілок і безпартійні; люди різних рас і національностей, різних соціальних кіл» Багатьом з них судилося покласти життя на спільний вівтар Перемоги над ненависним ворогом.