У 486 р. внаслідок франкського завоювання в Північній Галлії виникла Франкська держава, на чолі якої стояв вождь салічних франків Хлодвіг (486—511) з роду Меровея (народжений морем, звідси династія Меровінгів). Так розпочався перший період історії Франкської держави — з кінця V до кінця VII ст., названий меровінзьким. За Хлодвіга була завойована Аквітанія (507), за його наступників — Бургундія (534).
До середини VI ст. Франкська держава включала майже всю територію колишньої римської провінції Галлії. Франки підпорядкували собі також кілька германських племен, що жили за Рейном: верховну владу франків визнали тюринги, алемани і бавари; сакси вимушені були платити їм щорічну данину.
Франкська держава проіснувала значно довше, ніж інші варварські королівства континентальної Європи. Процес феодалізації відбувався тут у формі синтезу пізньоримських і германських родоплемінних відносин.
Объяснение:
да
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Охарактеризуйте внутреннюю политику короля Карла 1. Почему историки связывают с ней утверждение абсолютизма в Испании ответ из учебника.
Причины
1. княжеские междоусобицы - это прежде всего борьба за перераспределение налога, которая позволяла захватить наиболее выгодные княжения и закрепиться в ранге главы суверенного княжества.
2. натуральное хозяйство, отсутствие экономических связей созданию сравнительно небольших феодальных мирков.
3. противоречия между боярами и великим киевским князем. Бояре были заинтересованы в такой княжеской власти, которая могла бы обеспечить им военную и правовую защиту.
4. рост и укрепление городов как новых политических и культурных центров.
5. торговые пути стали обходить Киев; европейских купцов, а также новгородцев все более привлекали Германия, Италия, Ближний Восток.
6. борьба с кочевниками ослабляла Киевское княжество, замедляла его прогресс; в Новгороде и Суздале было гораздо спокойнее.
7. Киевское княжество становилось все более опасным местом для жизни. Его постоянно атаковали князья, желавшие добиться великого княжения. Его тревожили половцы, не осмеливавшиеся нападать на города, но постоянно грабившие села. Поэтому население стало уходить оттуда, двигаться на северо-восток, к малонаселенным землям по Оке и Верхней Волге.